Глава 24. Зняті маски

Ніколи не заплющуй очі
після зльоту — це лише початок шляху.

Зі збірки приказок Дроакської імперії

— Хто хоче практику заліком? — зайшовши в кабінет, запитав Рес.

Хотіли всі, що зовсім не дивно. Навіть при відмінному знанні матеріалу зайвий іспит — зайве нервування й проблеми, які зовсім нікому не потрібні. Та й часу на підготовку до інших буде більше.

Відправив нас Рес прикрашати академію — все ж скоро День Зимового Сонцестояння й бал на його честь, так що роботи з декорування корпусів та гуртожитку було море. Це до балу на честь вступу й нового навчального року прикрашали лише хол, а зараз — все, абсолютно все. Здав він нас якомусь старшокурсникові, який усім тут завідував, а сам пішов готувати щось грандіозне, до чого допускали тільки викладачів.

— Такс, розбиваємося по парах, — скомандував нам хлопець.

— Коханий?

— Звичайно, кохана, — Джейк усміхнувся.

— Бурштинові, сюди ідіть, у вас буде особливе завдання.

Ми й підійшли, навіть я. Я ніби не бурштинова, але сам же сказав — розбитися на пари. Звалив він на нас створення ілюзій, якими тут тільки сонячні й займалися. Воно й зрозуміло, адже інакше багато хто побачити крізь них зможе, а так зовсім нецікаво й не атмосферно буде.

— А нам теж?

— А що не так? — хлопець втупився в Джейка, — з ілюзіями не знайомі? Так вже повинні були пройти, — він перевів погляд на мене, зрозумів, що не так і легковажно відмахнувся, — навпіл: вона — каркас, ти — завершуєш і силу вливаєш, видно не буде. Вашому куратору хіба що, але це вже його проблеми. Кажуть, коли вчився тут у якості покарання сам всі ілюзії створював. А зараз у нас цим бурштинові з першого по п'ятий курс займаються, — хлопець глянув на наших однокурсників і немов прокинувся, — так, чого стоїте?! Ідіть, не відволікайте, і без вас справ по горло!

Ми переглянулися, знизали плечима й пішли виконувати свою частину завдання. Робота була не складною й цікавою, а коли я дивилася на вже створене нами, настрій підіймався й ці передсвяткові приготування й очікування все більше й більше захоплювали мене.

Ректор кудись поспішав, ми чемно привіталися й повернулися до ілюзій, а він через кілька кроків сіпнувся як ужалений і різко повернувся.

— Ти чому тут?

— Ееее, завдання таке дали.

— Хто відправив зелену створювати ілюзії? Та через них же як мінімум всі бурштинові побачать!

— Він сказав, що якщо разом створювати, то не побачать, — втрутився Джейк.

— Який дурник таке сказав? Сам на них подивися!

— Але ж це мої, я через них в будь-якому разі зможу побачити, — акуратно нагадав Джейк ректору.

Ох, коханий, сумніваюся, що ти зможеш. В змішуванні заклинань я не дуже розбираюся, але правда сумніваюся. Тому не дивися на них.

Ректор пирхнув і сам подивився, після чого вираз його обличчя стрімко змінився. Звичайно, адже побачити крізь він не зміг!

— Як, кажете, ви їх робите?

— Я — каркас, а він закінчує й силу дає, — відповіла я.

От Емай! Чому, ну чому нам дали це завдання? І чому Рес не подивився, що саме нам дадуть? Він же для цього все й придумав, щоб мені на іспит не йти й не ризикувати! І чому, нарешті, ректор тут пройшов?!

— Цікаво, — тим часом пробурмотів той, переводячи замислений погляд з мене на сонячного й назад. — Гаразд, продовжуйте.

Коли він розвернувся й пішов, я мало не видихнула з полегшенням. На щастя, вчасно стрималася й зробила все це подумки, а то ж Джейк не зрозуміє. Ми-то продовжили, але святковий настрій, та й настрій взагалі, було зіпсовано.