14.3

Не знаю, коли я заснула, але прокинулася в жахливому самопочутті й вигляд теж був жахливим. Втім, якраз це я виправити могла — тих крапель магії, що були доступні мені на такій відстані від Риса, цілком вистачило на приведення очей в потрібний вид. Білки стали білими, а не червоними як були, мішки теж пішли, обличчя набуло природного відтінку. Умивання, одяг, макіяж, зачіска, прикраси (я все пам'ятаю, Ресе) — і дівчина в дзеркалі зовсім преобразилася, від проведеної ночі не залишилося й сліду.

Джейк чекав мене і навіть мінусовий настрій різко змінив свій знак.

— Привіт, — він усміхнувся мені.

— Привіт, — я хитро блиснула очима. — Як я виглядаю?

— Прекрасно виглядаєш.

— Повторюєшся, — я прицмокнула язиком, — п'ять синонімів, будь ласка.

— Чудово, гарно, шикарно, пречудесно, блискуче.

Ух ти, навіть не запнувся!

— Дякую, ти дуже люб'язний.

З усмішкою подаю хлопцю руку, він мене акуратно саджає на Діра (який Діерир, але просто Дір мені подобається більше), політ, де я сиджу, обвивши сонячного руками й поклавши голову йому на плече. Потім він подає руку й допомагає спуститися, далі — лікоть, моя рука на ньому й так ми йдемо до їдальні. 

Стійкий знак плюса мого настрою, усмішка, що так і норовить розплився на обличчі, незадоволений погляд Реса, який я ігнорую. Чудовий початок дня, мені подобається!

На артефакториці нічого надзвичайного не сталося, хіба що ерʼФасана оголосила, що на наступному уроці в нас буде практикум, а тому щоб ми були з драконами. Одногрупники лише плечима знизали — їм-то що? Покликали, та й все, чаклуйте собі на втіху. 

Дехто навіть зараз був з драконом, що особисто мене сильно вражало. При всій моїй любові до Риса й буквально манії постійно бути разом. Дамір сказав, це одна з особливостей алеанель дранак — вони не можуть без дракона, хоч трохи тривалі розставання переживають важко. 

Навіть при цьому я не уявляю, як би Рис тут лежав і нічого не робив. Він же дракон! І що він буде ось так спокійно валятися в класі, поки інші носяться над землями між двох річок? Та нізащо! На те він і дракон, він не може без цього. І я. Як же я сумую за цим азартом, вітром в обличчя, божевільній гонитві в спробі наздогнати Реса з Роком! Потрібно на вихідних обов'язково затягнути його в Шаар та політати наввипередки! Фінти й виверти-то ми кожен день витворяємо, але перегони — це зовсім інші відчуття.

— Ель! — Джейк потряс мене за плече.

— А?

— Повернися на землю, — він усміхнувся. — Як на практикум підеш?

Так я ж якраз над цим і думала. Ніби.

— Накопичувач зроблю.

— Накопичувач? — Анета насупилася. — Це що?

— Це такий артефакт. Якраз вирішить мою маленьку проблемку.

— Артефакт? А ти добре розбираєшся в артефакториці?

— Я не знаю, ще жодного разу нічого не створювала. Але ерʼФасана дала мені книгу по накопичувачах і схему потім перевірила. По ідеї, повинно вийти.

— Ого! Та коли ви встигли?

— Коли вона дізналася, що мій дракон не в академії, розповіла про накопичувачі й книгу дала.

— Здорово! То ти тепер і на магію ходити будеш?

— Не тепер, а коли створю накопичувач. І ні, на магії така витрата сили йде, що не вистачить. Але на артефакти й зілля повинно.

— А що ж з магією робити будеш?

— А що я можу зробити? — я знизала плечима.

Не буду ж казати, що наш вчитель це мій найкращий друг? Тож я просто робила усе, що могла, на уроках, щоб не виділятися. Лише Ніком та в Шаарі нарешті знову могла не стримувати язика. І після такого повертатися до себе у кімнату не хотілося з подвійною силою… 

«Рес?»

«Одна ніч, пам'ятаєш?»

«Ну Рес! Ти що мене абсолютно не любиш?»

«Я тебе обожнюю» — смішок: «але з цим дійсно потрібно щось робити».

Ха, вже зрозуміло — згоден.

«Я тебе чую, ти в курсі?»

«Звісно».

«Ні сорому, ні совісті».

«Яку виростив — така є. Як в тунелі потрапити?»

«Зараз Ані в провідники пришлю».

Так би одразу!

Прокидатися в теплих обіймах, з маленькою грудочкою Ані під рукою, та ще й виспавшись — це неймовірно прекрасно, особливо після безсонної ночі. Навіть те, що встати довелося на десять хвилин раніше, щоб прийти в кімнату до того, як прокинеться моя сусідка, ні крапельки не погіршувало мого настрою. А мій супутник і характеристика зовнішнього вигляду як «незрівнянно»! Може я й не світилася, але відчувала себе саме так.

Закони та їхнє застосування для різних соціальних груп, теорія магії, полуденок… потім — алхімія. Арін ерʼВаран звичайно молодець і красно дякую за те, що відійшов від програми й на першому ж уроці видав нам теорію зілля відновлення сил, яке «вам дуже знадобитися після завтрашньої фізичної підготовки», але навіщо ви всі наганяєте на мене такий страх перед цим уроком? Я б не звернула на це особливої ​​уваги, але вкупі з тим, що говорили Рес з Ріаном це на мене наганяє якийсь первісний жах! Якщо додати ще й те, що мені це зілля варити зовсім ніколи.

— Хлопці, ви ж мене любите? 

Я обняла обох й усміхнулася Анеті. І коли це я встигла її звички перейняти?

— Звичайно, любимо.

— Зваріть ще одну порцію на мене?

— З фіз підготовкою погано? — поблажливо усміхнувся Брай.

— Нормально, але про неї такі жахи розповідають.

— Та чули ми, — відмахнувся хлопець. — І ти їм віриш?

— Мої джерела більш ніж заслуговують на довіру.

— Що за джерела такі? — поцікавився Джейк.

— О, це великий і страшний секрет, — змовницьки прошепотіла я. — Зваріть? Будь ласочка.

— Добре, але за результат не відповідаю.

— Дякую, — я чмокнула сонячного один в щоку. — Я тебе теж люблю.