Глава 14. Вихор академії

У крилатих і мудрість своя.

Зі збірки приказок Дроакської імперії

Дивно, але чим краще спиться, тим більше не хочеться прокидатися. Рес був невблаганний — підняв мене на десять хвилин раніше власне підйому й провів до кімнати. Переконався, що моя сусідка спить і навіть накинув на неї заклинання, поки я заходила через панель в стіні. І правильно, їй зовсім ні до чого знати про ходи.

«Рі, я тут захист поставлю, щоб не пройти, не прослухати й не подивитися було».

Та став, я що проти? Ріан вже ставив раз. Хоча то щось інше було, та й очі в нього інші.

Ванна, одяг, зачіска, макіяж. Жвавості мені додавало відчуття голоду, адже вчора на вечерю я так і не ходила.

«Прикрас не вистачає».

Не звикла я весь час носити прикраси, вони мені подобаються на відстані, а на мені — заважають.

«Як мінімум сережки яскравіше й браслет одягни. По-перше, ми їх не просто так купили. По-друге, це ти раніше не носила кожен день, а тепер носиш».

Бе-бе-бе! Гаразд, переконав. Браслетик так браслетик.

«І сережки помітніше»

Бе-бе-бе! Втім, сперечатися я не стала, чомусь у мене раптово прокинулася дівчача любов до прикрас, і я навіть додатково одягла кулончик. Так, у мене бували такі періоди, а потім я просто летіла кудись з Рисом і ці самі кулончики дійсно заважали. Особливо якщо робити віражі з поворотами вниз головою… але до обіду мені це точно не світить.

«Запізнишся».

Ні, вже біжу.

— Маєш прекрасний вигляд, — Джейк усміхнувся.

Знаю, але все одно приємно. Я усміхнулася у відповідь. І ще приємно, що він тут чекає на мене. Звичайно, був би в мене дракон, він би цього не робив (напевне), але він тут і чекає саме мене. А потім подана рука, я сідаю ззаду й обвиваю руками його талію, тоді коротенький політ і знову з усмішкою допомагає мені зістрибнути з Діра, який його дракон, а потім так галантно підставляє мені лікоть, а я награно витонченим жестом кладу свою руку й ми йдемо до їдальні. Не знаю чому, але вся ця церемонія, крім веселої усмішки, викликала ще якесь інше, тепле почуття.

«Рі, я відірву йому голову» — це нас Рес побачив.

«А як я, по-твоєму, повинна сюди добиратися? Ранковий забіг?»

«Літайте, хто ж вам заважає? А решта до чого?»

«До того» — я скорчила ментальну гримаску й показала йому язика: «мені подобається».

«Відірву голову».

Може зі мною й розмовляти заборонено? Я все розумію, але це вже занадто. 

Рес не відповів, та і я на цю тему спілкуватися не хотіла. Ми швидко поїли й так само полетіли на уроки.

Структура й управління складнощів у мене не викликали абсолютно, чого не скажеш про інших. І якщо бурштинові й зелені ще хоч якесь уявлення про це мали, то для рожевих і блакитного це взагалі був темний ліс. Я навіть здивувалася. Як можна не вчити дворянських дітей такому важливому предмету? Невже їхні батьки думають, що все потрібне вони дізнаються в академії?

«Рі, їх теж вчать. Питання тільки в тому, хто вчить».

Так, я розумію, що не всім так пощастило, і не всіх вчить абсолютний геній в цій області — Дамір — але все ж.

«Кожен вчить тому, в чому розбирається сам і що буде потрібно надалі. Це ви зараз замахнулися на цілу імперію і їм складно, а коли дійдете до графств або віконтств — складно буде тобі».

«Чому?»

«Ми звикли мислити масштабно, а там потрібно більш, хм, цілеспрямовано»

Хм… безумовно обміркую цю теорію.

«Не світися особливо перед ерʼЕльсілом на герцогствах, інакше постане питання — а звідки ти все це знаєш. Повір, далеко не кожен герцог потрапляє в академію з таким рівнем, а про зеленооких я й не кажу. До речі, потрібно буде тебе підтягнути в графствах… ти повинна це знати».

Радує хоча б те, що це буде не скоро — спочатку вся імперія, потім герцоги, потім маркізи. А потім так, потрібно відповідати кольору моїх очей.

— Ель, — Джейк легенько штовхнув мене ногою під партою, — прокинься.

— А? — я сфокусувала погляд на реальності й побачила, як на мене з невдоволенням дивиться ерʼЕльсіл. — Вибачте.

— Можна дізнатися, про що ви думаєте на моєму уроці?

— Ееее. Просто вся імперія… вона така… масштабна. А я звикла мислити більш… цілеспрямовано, — вирішила я не відходити далеко від легенди, — складно так різко перейти.

— Радий, що ви розумієте корінь проблеми, — вчитель навіть усміхнувся, — але будьте уважніше, інакше вам буде ще складніше.

— Так, звичайно. Вибачте.

От Емай, тепер доведеться всюди підтримувати це «мислення цілеспрямовано»! Чи я можу сказати, що імперія розширила моє бачення світу й герцогства-графства в порівнянні з нею не здаються складними?

Відпочити від вдавання з себе іншої людини я змогла лише на практиці магії. Одногрупники полетіли на спеціальний захищений майданчик на даху, а ось я від них втекла, справедливо зауваживши, що на практиці магії без дракона робити нічого. Чиста правда! А ось те, що насправді я пішла в кабінет нашого вчителя, їм знати ні до чого.

— Рі, якщо в чомусь сумніваєшся — не робіть цього, — наставляв мене Рес.

— Та в чому сумніватися, заклинання-то прості.

— Прості. Але все ж, мені кабінет потрібен цілим, вам це зрозуміло? Обом! 

Він подивився на Ані, яка миттєво зробила мордочку, мовляв, вона взагалі нічого ніколи не замишляла й не робила пакості.

— Зрозуміло.

— Якщо що — клич.

— Добре.

— Зайти сюди ніхто не повинен, але раптом — невидимість.

— Ага.

— І

— Ресе, та лети вже на урок, ми розберемося! — не витримала я.

Він скептично на нас подивився й таки ж дійсно відправився до всіх на дах. Ані перелетіла мені на плече, а я не могла не помітити, як за цей короткий проміжок часу з її очей пропали всякі пустощі й капості — тепер це абсолютно зібраний дракон, готовий чаклувати.

За полуднем тільки й розмов було, що про урок Реса. І про Рока ще, адже вони вперше побачили дорослого Елдірона — вчора на теорії була тільки його донька. Одногрупники були в захваті і від можливостей цієї парочки, і від методів викладання. Ще б не були! Рес стільки років мене вчив, що навіть якби в нього таланту не було — вже з'явився б.