11.2

— Теорія й практика магії, це зрозуміло, — я усміхнулася й стала читати далі. — Артефакторика. О, це цікаво. А хто веде?

— У тебе не написано? — здивувався Рес.

— Ні, але ти в мене теж не написаний.

— Хм, невже ще кого нового взяли?

— О, Ріє, тобі пощастило, — Рін усміхнувся, — минулий артефактор такий зануда був!

— Просто артефакторика — не твоє, — сказав йому Рес.

— Наче це твоє!

— Я принаймні вчив.

— І все одно не розумів, про що він говорив.

— Ну… зійдемося на тому, що викладання — не його.

— Це точно! — Рін пирхнув. — Гірше ніж у нас бути не може, так що тобі справді пощастило.

— Це добре. А що з драконом?

— На артефакторику? Можна, звичайно, може б ви в класі робили. Хоч зрозуміліше буде. Але нам завдання додому завжди давали, — задумався Рес. — Мені здається, він просто не хотів дивитися на те, як ціла група з нерозумінням на обличчі буде переводити погляд з нього на завдання цілий урок.

— Та там або ти шариш і можеш зробити що завгодно, або ні. У першому випадку ти з будь-яким учителем спільну мову знайдеш і можеш спокійно випрошувати робити все вдома, а в другому тобі вже ніщо не допоможе, — Рін легковажно махнув рукою.

— Ем, добре. Структура й управління імперією. Ммм, саме всією імперією? Мені начебто всю не потрібно, я ж не імператорка.

— А багато хто й не герцог. Пройдетеся по загальному, потім вниз вже більш детально. Хто веде?

— Фадор ерʼЕльсіл.

— Нормальний мужик, у нас теж він був. Пояснює добре й завдання нестандартні придумує, у нього цікаво.

— Закони та їхнє застосування для різних соціальних груп. Фадор ерʼЕльсіл, — прочитала я далі.

— Ооо, — простогнав Ріан. — Влипли ви.

— Це ще чому? Рес же сказав, що він добре веде.

— А як практика пояснює застосування законів на вас.

— Ми в нього улюбленим прикладом були, — хмикнув Рес. — Просто мрія — що не закон, всюди ми підходимо.

— Чому?

— Та тому, — він невизначено махнув рукою.

— Пити треба менше! — зрозуміла я.

І усміхнулася, дивлячись на те, як змінилося після цієї фрази обличчя мого чоловічка. Тільки заради цього її й повторюю — веселе видовище.

— Анатомія людини й цілительство — Ісидор ерʼМельсіл.

— Не знаю такого, — Рес насупився.

— Яка різниця? — легковажно запитав Ріан. — В разі чого запитає в Айдара, він навіть мені зміг пояснити, що робити.

— Так, йому потрібно премію дати — з академії за п'ять років ти запам'ятав тільки антипохмеляйку.

— От не треба тут, анатомію я вчив!

— Так… жіночу.

— Класифікація драконів і риарів — Ельвіза ерʼКиєрам, — сповістила я, обриваючи відповідь Ріана.

— Ось тобі ще одна дівчина, — пирхнув він, невдоволено дивлячись на Реса. — Вона більше всіх веде.

— Ще драконологію й анатомію драконів з цілительством, — сказала я, пробігши вниз по списку. — А тут дракон потрібен?

— На цілительство? Ні, ти ж не думаєш, що ви будете там практики на своїх драконах влаштовуватися? Ой, — Рес запнувся.

— Що?

— Ми літали на практику в Шаар, — відповів за нього Ріан.

— А в чому проблема? Удам, що я нікого там не знаю.

— Ти-то? І Риса не знаєш? — Рес похитав головою. — І він теж удасть? Та й це не єдине — в Шаарі тебе фіолетовооку знають.

— Мда…  І що ж робити?

— Забийте, — порадив Ріан. — Ми літали на п'ятому курсі, не думаю, що у вас щось зміниться. А до того часу щось придумаємо.

— Хм, — я подивилася на Реса, той лише знизав плечима, — добре. Мови — Тедор ерʼТарлор. Мови? У множині, чи що? Це які ж?

— Цмерка й Конг-Ронга, які ще? — здивувався Рін. — І пустельний, але то таке, навіть окремих уроків на нього немає. Його разом з Цмерком проходять, як суміш з нашою мовою.

— Які, які, заморська ще є, — пробурчала я.

— І те, що ти її знаєш, світити не варто, — сказав Рес. — Про це нікому не повинно стати відомо, інакше постануть питання: звідки й навіщо?

— Та не буду я нікому про це говорити. Але ж я зовсім не знаю ні мови Цмерка, ні Конг-Ронга!

— Ось і навчишся, — знизав плечима Рес. — Неможливого він не вимагає, а уроки прикольні — у формі гри. У нього навіть Ріан Конг-Ронгівською заговорив.

— А чого це я — навіть?

— Та тому що, — Рес подивився на нього з такою часткою іронії, що мій чоловічок зніяковів. — Що там ще?

— Алхімія — Арін ерʼВаран.

— Ще одна нудота, — Рін закотив очі.

— А з драконом що?

— По ідеї потрібен, — сказав Рес. — Але ми щось придумаємо. Може теж додому випрошувати будеш… або половину в класі, а вже частина з драконом — вдома. Подивимося.

— Фізична підготовка — Мерін ерʼЕлон.

— О, ви точно попали, — пирхнув Рін. — Там навіть Ана заганяли до півсмерті.

— Реееес? — здивовано покосилася на нього.

— Не знаю, до чого саме він фізично готує, але готує ґрунтовно так, — друг повів плечима. — І краще не потрапляти до нього на відпрацювання покарань. І не потрапляти йому на очі взагалі… а вже якщо щось зробив так тим більше.

Ой, і це говорить Рес?! А я взагалі ці уроки переживу?

— Не бійся, — Рін поплескав мене по плечу. — У нас ось всі вижили. Це був рекорд.

Ми з чоловіком точно в одному напрямку думаємо!

— Рес? — з надією й побоюванням подивилася на одного.

— Та знущається він, не звертай уваги. Це нервове. Але уроки — жесть.

Ось навіщо вони це сказали ?! Краще б я не знала — ще б два тижні спокійно жила.

***

Два тижні пролетіли зовсім не помітно. Ранок — якісь повсякденні клопоти, тренування (без Риса вони виглядали вкрай дивно й незвично), підготовка до академії. Ми знову пройшлися по лавках і докупили все, чого не вистачало. Крім того, всіляку канцелярію й просто корисні штучки. 

Вечір — це незмінне, це Шаар. Я раділа кожній зустрічі з Рисом, кожної хвилинці разом. Але якщо раніше ми могли хоча б годинку погасати по небу в божевільних віражах, то зараз на це витрачалося хвилин п'ятнадцять-двадцять, а потім ми літали з Ніком або Айдаром, дивлячись кому з них більше потрібні були.