9.3

— Ріє, ти знущаєшся? — Рес, здавалося, зараз просвердлить в мені дірку поглядом. — От скажи мені, якого Емая ти в перший же день познайомилася і, більш того, подружилася з єдиними трьома людьми на весь ваш курс, з якими тобі категорично не можна було цього робити?!

— Та не дружилася я з ними! То випадково вийшло… 

— Випадково? Ріє, три бурштиновооких, всього три! Всього три з тридцяти людей, які можуть подивитися на твої ілюзії й зрозуміти, що вони не можуть крізь них бачити. Або подивитися на твої заклинання й зрозуміти, що їм таке не під силу. Я даремно міняв тобі колір очей? Може вийдеш і на всю академію загорлаєш, що ти фіолетовоока?!

— Ресе, але я справді з ними спеціально не знайомилася! Просто там був дракон, а потім Джейк підійшов, це його дракон був, а потім він мене до корпусу підкинув. Я, по-вашому, бігати між ними повинна була? А в їдальні ці двоє сиділи разом і нас до себе підсадили.

— А ввечері вони тебе теж самі в кімнату затягли?

— Та так і було! — обурилася я.

— Ріє, три, всього три людини, з якими тобі спілкуватися не можна. І ти примудрилася цілий день тільки цим і займатися!

Я покаянно опустила голову, але, трохи подумавши, знову глянула на нього:

— Якщо вони не зможуть побачити крізь мій морок, вони просто подумають, що це не морок. А складного я нічого чаклувати не буду. Та і як я це зроблю, коли Рис так далеко?

— Рія! Ми останні два тижні тільки й придумували тобі легенди й створювали конспірацію!

— Так яка до Емаю конспірація?! Ваш ректор вже згадав Ріана! Вже! А ще дуже сподівався, що я на нього не схожа! І ще він щось говорив про вчителів і про те, що Ріан цю проблему вже вирішив. Чи не розповісте, до речі, що це він мав на увазі?

— А що саме ректор про мене говорив? — зацікавився мій чоловічок.

— А тільки про нього? — Рес теж змінив гнів на зацікавленість.

— Ну ні, спочатку ви мені поясніть, що там з моїми вчителями!

— Та нічого особливого, — Рес знизав плечима. — учитель магії як учитель магії, тобі сподобається. Молодий. Розумний, — після кожного слова він витримував ефектну паузу, — красивий. Веселий. Фіолетовоокий. Андрейс Ринрок ерʼДераон.

— Ти! Ти! Рес, я тебе обожнюю! 

Я буквально застрибала довкола, потім обняла його, потім знову підстрибнула й чмокнула в щоку. Друг спостерігав за мною з поблажливою усмішкою, задоволений собою й моєю реакцією теж.

— То що там ректор говорив? — вклинився Ріан.

— Що. Та це ви! Він вас мав на увазі, так?! А я ще подумала на секунду що мене з Ріаном так обізвав! І скажіть мені, що ви такого там творили?

— Ріє, не томи, ти про що? Як він нас обізвав? — мій чоловічок мало не підстрибував від нетерпіння.

— Чортова парочка. А ще запитував, чи схожа я на тебе й заспокоївся, коли я сказала, що ні.

Рес з Ріаном переглянулися й вдоволено заусміхалися.

— А в якому контексті?

— Спочатку запитав, хто ти мені, потім чи схожі ми. Цікавив його «характер і темперамент», а ще «схильність до... кхм... нестандартного проведення часу». А потім сказав, що може мене прийняти, але з учителем я сама буду питання з драконом вирішувати. А потім ніби щось згадав, запнувся, назвав вас чортовою парочкою й сказав, що ми це вже вирішили. Я ще не зрозуміла, про що він, але він про вас говорив, що вчитель буде в курсі й чіплятися не буде... і ще сказав, що не знає, дякувати мені чи ні, тому що навряд чи ти б став інакше це робити, але чим це обернеться він не представляє. Особливо якщо другий теж тут. Я чекаю подробиць, між іншим!

— Подробиць? — на обличчі Ріана з'явилася усмішка. — А ми тобі й показати можемо. Ректор вже, певне, скучив за нами, он як згадує. Не будемо його розчаровувати.

— Ріне, — Рес теж усміхнувся. — Ти не забув, що їй ніби як не можна привертати увагу?

— Ой, та що може привертати увагу менше, ніж учениця драконячої академії без дракона? — він легковажно махнув рукою.

— Тільки ця учениця, яка товаришує з бурштиновими!

— Ресе, та яка тут конспірація, коли ваш ректор вже пов'язав нас трьох?

— Він би це все одно зробив, рано чи пізно. І немає тут нічого такого. Ти родичка Ріана, я його друг. Його б у вчителя точно не взяли, так що він попросив мене допомогти. А я не відмовився, ось і вся історія.

Ось так узяв і пішов на прохання друга? Робити йому нічого?

«На прохання кращого друга. Чому б і ні?»

«А я тобі тоді хто?!»

«Рі» — ментально усміхнувся: «ти набагато, набагато більше».

Знаю, але чути все одно приємно.

— А чого це Ріана не взяли б? — навіть образливо за чоловічка стало.

— Так він і мене спочатку брати не хотів, — Рес пирхнув. — Але дурень був би, якби від фіолетовоокого вчителя відмовився, та ще й з Елдіроном.

— А тепер може ви мені нарешті поясните, чому вас так любить ректор?

— Покажемо ми тобі, давно вже його не тішили.

— Ріне, ні, — Рес усміхнувся, але голос був категоричний. — Подорослішай вже, пора б. Рі, розумієш, просто ми... еееее. Зробили багато дечого, що ректор ніяк забути не може.

— Зате весело було!

— Так, було. Тільки половину з цього я не пам'ятаю, — пробурмотів Рес.

— А тому що пити треба менше! — повчальним тоном сказала я, вже починаючи розуміти, про що ж таке згадує ректор. — Це ж те, про що я думаю?

— Ти їй розповідав?! — здивувався Ріан.

— Так, але не все. Тільки пристой. Кхм… невинне.

— Рійко, тоді вважай ти взагалі нічого не чула! — Рін задоволено потер руки. — Потрібно терміново виправляти!

Ого, нічого собі — я нічого не чула! Та Рес мені кілька років розповідав про всілякі приколи та розіграші в академії, і це я нічого не чула? Я, правда, не знала, що він це все творив з Ріаном. А що ж там ще було такого, що він мені не розповів? І чому?

— На те були причини й зараз вони не змінилися. Ріане, вона знає більше ніж достатньо.

— Та якого Емая? Не будь занудою!