Глава 9. Небезпечні знайомства

Повчай інших, якщо сам без гріха.
Зі збірки приказок Дроакської імперцї

Написала я одна з перших, здала й вийшла на вулицю. А ось там… він убив мене наповал своєю красою. Могутній, величний, прекрасний. А яка мускулатура! Небесно-блакитна луска переливалася на сонці, надаючи окрасу ще більш хитромудрий відтінок і підкреслюючи чесноти. Я стояла й милувалася, а дракон тим часом повернув голову й втупився на мене. Щобільше — він зробив кілька кроків назустріч, обнюхав мене й завмер, дивлячись у вічі. 

Ой! А ми ж не перевіряли, чи чують дракони морок на моїх очах. Ні, це в мене параноя якась, він не може цього відчувати. Ніби. Дракон пирхнув і схилив голову. До чого ж ти красивий! Я не втрималася й повільно простягнула руку, а оскільки він не заперечував, торкнулася його.

— Це наш маленький секрет, добре? — прошепотіла я, чухаючи його.

Дракон серйозно кивнув і вдоволено замурчав, повернувши голову так, щоб мені було зручніше.

— Подобається?

— Так, — щиро відповіла я. — Він неймовірний!

— Знаєш, — через відчутну паузу продовжив вже замислений голос. — А він небагато кому дозволяє так робити.

Я повернула голову і в наступну секунду сіпнулася як від удару, побачивши хлопця, який говорив зі мною. Можна було й самій здогадатися, що Ейдер — дракон далеко не рожевих і навіть не зелених. Але… от Емай!

— Все в порядку? — здивовано запитав один з бачених мною в аудиторії бурштинових.

— Так.

Ні, ні та ні! Чому, ну чому я не писала цей іспит трішки довше?! Ти б вийшов раніше за мене й полетів вже, все було б чудово! 

— Я… спіткнулася.

— Спіткнулася? — брови іронічно піднялися. 

Не вірить, гад. Гр!

— Тут земля не рівна, — з найсерйознішим виглядом заявила я.

— Ну якщо земля, — з таким же серйозним виглядом кивнув, але в його очах були смішинки.

— А куди нам далі? — спробувала я перевести тему.

— В адміністративний корпус, — хлопець махнув рукою, — он той.

— Он той? — я прикинула відстань. Якось з повітря все набагато ближче здавалося! — далеко йти.

— Йти? — брови знову піднялися, вже здивовано.

— Не повзти ж! 

І взагалі відчепися. Не важливо, що це я до твого дракона підійшла! Це взагалі він до мене підійшов! Все, давайте, летіть звідси, мені з вами розмовляти не можна.

— А де твій дракон?

— Ем… Він… далеко звідси… зараз.

Хлопець зміряв мене уважним поглядом, подивився на Ейдера та запропонував:

— Можемо підкинути тебе.

Навіть не буду думати про те, що нізащо не повинна погоджуватися, тому що йти так далеко теж не хочеться. Золотий хитро посміхнувся:

— А то ще спіткнешся по дорозі.

Ах так значить?!

— Навіть не зна-а-а-а-аю, чи варті ви такої честі, — я перевела погляд на дракона. — Але ти мені подобаєшся, так що добре, так вже й бути.

Актор з мене хороший, хлопець теж був вражений й оцінив по заслугах.

— Дякую, — він галантно вклонився, щоб приховати посмішку, яка наполегливо лізла на обличчя.

— Ой, та не варто, — я витончено змахнула кистю й звела очі небу.

Все так же намагаючись зберегти серйозний вираз на обличчі, він сів на дракона й подав мені руку, допомагаючи забратися. Летіли ми як завжди з Ресом — я ззаду, тримаючись за нього, щоб не впасти. Ага, це тільки з Ріаном чомусь так повелося, що я сиджу попереду в кільці його рук.

***

— Дінаель? — сонячний зиркнув у листок, який я заповнювала.

— Ель.

Ми й ім'я матері вирішили скоротити й прибрати з нього так звичне мені «Рі». І скорочене ім'я теж змінили, а то сенс шифруватися, якщо всі будуть мене «Рією» називати?

— Джейк.

От і познайомилися. А можна роззнайомитися назад? Хоча я не проти зробити це трішки пізніше, в кінця дня, коли це не буде загрожувати мені тривалою перебіжкою між корпусами.

Сама анкетка, як я її відразу назвала, неприємних сюрпризів не піднесла. Папір на ній відчував брехню й підсвічував її червоним при жесті одного з членів комісії, про що мене попередили хлопці ще вчора. З формулюваннями я була обережна, благо питань було всього нічого й вони це терпіли. 

Ім'я ми вкоротили. Дамір запевнив що все буде нормально й таке прокотить. А з ім'ям дракона була ще одна хитрість — я написала дві частинки окремо. Близько, але обидві половинки його все-таки не з'єднувалися. Візуально виглядало як одне слово, але було двома. І обидві ці трьох буквені скорочення дійсно були іменами драконів, так що й брехні в цьому не було. 

Вік я писала правду. Як давно створили риар? Торік, теж правда. А те, що це було на початку минулого року і я цілком могла ще тоді сюди поступити — дрібниці. Національність? Піддана Дроакської імперії, хіба може бути інакше? Місце народження? Та Дроакська імперія, що ж ще? Хотіли дізнатися точніше, так точніше й питання формулювати потрібно було! Стать? Жіноча. Сімейний статус? Сирота. Може ви й інше прочитати очікували, але це вже ваші проблеми. Хотіли інше, потрібно було питати: «Заміжня?». А так вибачте, як зрозуміла, так і відповіла. 

Незручними були лише питання про місце проживання й персон, з якими можна зв'язатися в разі чого. Ми-то розглянули такий варіант розвитку подій, і я була готова відповісти, що постійно місця проживання в мене немає. Бо жила я у двох замках, а планую — в академії. Хоча в Гастеліан я в найближчому майбутньому навряд чи повернуся, але це теж дрібниці. 

А зв'язатися можна з Ріаном. Більше просто нема з ким, не говорити ж — з Дераонами? А так виходить цілком нормально — у нас одне прізвище, ми ніби як родичі й нікого не повинно здивувати, що він приглядає за мною. В анкетах раніше були питання про колір очей, рід дракона й подібне, але саме те, що говорив Рес — це ситуація, де ідеї рівності грають нам на руку. Вони не мають більше права ставити подібні питання.

Анкетку я заповнила, ми з Джейком їх здали й дізналися точний час, через який нам потрібно прийти в середній корпус на випробування магічних здібностей.