Глава 2. Таємниця кольорових очей

Один маг – добре, а з драконом – краще.

Зі збірки приказок Дроакської імперії

— У кого які ідеї? — вже як ми прилетіли до замку запитав Дамір.

Ми з Ресом переглянулися й подумки скривилися. Та які тут можуть бути ідеї? Ні, Дамір, звичайно, хороше питання поставив і нам дійсно потрібно щось придумати, але якось воно зовсім не думається.

— Ріє, опиши ситуацію, — здається, він зрозумів, що з ідеями у нас туго, і вирішив взяти все у свої руки.

— Риса мені віддадуть, коли я закінчу академію. Щоб закінчити академію потрібно як мінімум туди вступити. Щоб туди вступити, потрібно мати дракона. Дракон у мене є, але мені його віддадуть, коли я закінчу академію. Щоб закінчити академію

— Знаєш, що я про це думаю? — перебив Дамір і поморщився.

Чи знаю я? Звичайно знаю. Що взагалі не про те думаю й абсолютно неправильно й з таким підходом проблеми не вирішуються ну й так далі.

— Це жахливо, — відрізав він і повернувся до сина. — Ане?

— Рії не можна вступати під своїм ім'ям — Меріони не дадуть їй закінчити академію. Потрібно придумати, як її замаскувати. І ще вибрати, у якій з академій вона буде вчитися.

— Краще. Принаймні є питання, на які вам потрібно відповісти. Займіться цим, у вас є година.

Він вийшов, а ми з Ресом залишилися. Це цілком нормально, у нас з ним завжди обговорення жвавіше йде, але ось зараз це стосувалося мене… 

— Ріє, три питання: куди, як і що нам з тобою зробити, щоб на себе була не схожа.

— Це все одно буду я, так що не можна сказати, що на себе я буду не схожа, — невдоволено пробурчала.

— Почнемо з «як», — проігнорував друг неконструктивну маячню.

— Ресе, звідки я знаю?! Це ти в нас в академії вчився чи я? От і скажи мені, що потрібно для вступу!

— Тепер ти ставиш правильні питання, — він посміхнувся. — Перше — мати дракона.

— З цим у мене проблема.

— У тебе немає дракона?

— Є, але їм-то я як це доведу?

— Включай мізки й думай над цим!

— А як перевіряють наявність дракона? — через це саме «думай» запитала я.

— Дивляться на нього, — по складах вимовив Рес, явно бавлячись.

— Слухай, чому в мене таке відчуття, що ти вже знаєш, як довести наявність у мене Риса?

— Тому, що так і є.

— І як?

— Придумай.

Гад. Просто гад. Думай та думай, а він мені навіщо?! І взагалі, це гальмує процес обговорення!

«Зате розганяє дечиї ледачі мізки» — відповів ментально.

Я йому трохи запотиличник не дала! Зупинив мене тільки вид тоненького ланцюжка на його шиї і я вдоволено посміхнулася:

— Риар. Якщо є риар, значить є дракон.

— Добре. Друге — дворянське походження. З цим проблем немає, очі в тебе більш ніж виразні. Третє — мати риар.

— Очі в мене надто виразні! Як ми взагалі з такими можемо мене заховати?!

— Будемо перескакувати з теми на тему, чи все ж робити щось корисне?

Гр... та знаю я, знаю! Але не можу я про це не думати! Якщо ми все одно не зможемо мене заховати через очі, то й думати про все інше марно!

«Думати не буває марно»

Бе-бе-бе! Гаразд, пішли по конструктивному:

— З третім теж проблем немає.

— Справді? І ти їм покажеш свій риар?

— Так. Ні! Тоді будь-яка наша конспірація зійде нанівець. З плетіння вони зрозуміють, що мій дракон — Елдірон, — пропустимо той момент, що в будь-якому випадку будь-яка наша конспірація піде нанівець через причину, обговорення якої ми відклали. — Припустимо, я можу щось начаклувати. Наскільки Шаар далеко від академії?

— Далеко, але для вас з Рисом не критично. Розраховуй, що втрачаєте магічний потенціал в пʼять-шість разів.

Ого... багатенько. Але й на тому спасибі, що хоч якось магічити в академії я зможу. Як — це вже інше питання. Річ у тому, що риар створював нитку зв'язку, але зі збільшенням відстані вона ставала все тонше й тонше, а чаклувати ставало все складніше й складніше. Аж поки не дійти до межі, за якою це взагалі неможливо. У нас з Рисом ця межа була досить далеко, воно й не дивно: він — Елдірон, а в мене фіолетові очі, що говорить вже само за себе. І не можу я про це не думати!

— Ресе, а як ми взагалі можемо мене замаскувати? Очі ж залишаться.

— Ріє, по черзі

По черзі, по черзі! Знаю, що перескакувати з теми на тему — марна витрата часу, тому що не можеш ні на чому зосередитися, але все ж таки!

— Добре, — зусиллям волі придушила незадоволене бурчання. — Довести наявність риара можна щось начаклувавши. Дракона поруч зі мною немає, значить спосіб тільки один — через риар. А якщо вони просто попросять риар показати? Я їм що «ні» скажу?

— Ось це якраз єдиний випадок, коли ідеї загальної рівності грають нам на руку — тебе не попросять. І не спитають рід дракона. А якщо таке раптом трапиться, то сміливо заявляєш, що всі рівні й бла бла бла, так що рід твого дракона не важливий, важлива його наявність. Або ще якась маячня з цієї ж теми, я думаю, ти тут і сама нафантазувати зможеш.

— Добре, — та нічого доброго з цією рівністю, ні краплі! — значить з риаром розібралися. Що ще?

— Довести здатність працювати у зв'язці маг-дракон і показати свій магічний рівень. Простими словами — начаклувати їм чогось.

— Схоже цей пункт у мене замінить всі інші. Світлячків покажу, нормально?

— Зійде. Далі — мати початкову освіту. Тут все просто — пишеться іспит.

— Що за іспит?

— Ой, та легкотня, ти б і в десять років його написала. Всякі питання з історії, географії, економіки та політики. Зазвичай у тебе є вибір — або описувати це у всіх подробицях, або відповісти на одне-два аналітичні питання, які показують знання відразу у всіх областях. Ще не було жодної людини, яка б цей іспит не склала

— Прямо жодної?

— Ти можеш собі уявити мага, який до п'ятнадцяти-шістнадцяти років не знає географію?