Частина 2 - Розділ 11. «Блукач Безодні»

— Отже, маємо трохи часу, — продовжив я розмову з друзями. — Поки протокол «Відродження» не виконає всі закладені в нього кроки, ми не можемо планувати нічого глобального. Але й відкладати подорож на Землю, а можливо, і на Фаетон, теж не варто.

Тому даю вам нове завдання: розплануйте всі етапи нашої мандрівки. Маємо два варіанти: або скористатися порталом, або нашим новим суперзорельотом. Можливо, для початку оберемо портал, але якщо знадобиться корабель, Стенлі відправить його нам в автоматичному режимі. Починайте працювати над планом, а я тим часом швиденько відвідаю «Блукача Безодні» та проінспектую, наскільки добре вони підготувалися до пригод.

Раптом озвалася Ліанна: — Алексе, я з тобою, і це навіть не обговорюється.

Стас та Андрій здивовано глянули на мене: — Алексе, вони ж уже добу як покинули космічну станцію.

— Так, я знаю, — відповів я. — Але вони ще тільки готуються до гіперстрибка. Стенлі встановив на крейсері портал, тож я швидко — туди й назад.

— Ні, любий наш Імператоре, так не піде, — заперечили друзі. — Ти, мабуть, забув, що ми теж бойові пілоти і давно не бачили космічних кораблів. Давайте гуртом завітаємо в гості до Вайра та Соул.

Віка з Крістіною радісно підхопили ідею: — Це ж так цікаво! Ми теж бойові пілоти, а ще жодного разу не були на цьому крейсері, особливо після такої крутої модернізації.

— А й справді, — погодився я. — Чому б і ні? Тим паче портал розрахований на одночасне перенесення десяти осіб.

Я подумки наказав Стенлі попередити Соул про наше прибуття. Ми зайшли до кабіни, і вже за мить опинилися на борту «Блукача Безодні».

Щойно ми вийшли з порталу, як потрапили мало не в обійми всього екіпажу. Команда крейсера була в піднесеному настрої, усі були готові до нового життя, яке на них чекало. До нас одразу підійшли земляки — військові, інженери та медики — і тепло привіталися. Троє дівчат-медиків навіть пустили сльозу від радості, проте міцно трималися за своїх новоспечених чоловіків. Хоча вони й зробили свій вибір, але назавжди залишаються нашими землячками і перебувають під нашим захистом.

Після кількагодинної екскурсії мої друзі були вражені обсягом робіт, виконаним за такий короткий час. Тепер ми були абсолютно спокійні: жодні пірати цьому крейсеру не страшні. Утім, я все одно порадив діяти розважливо, адже більша частина екіпажу — цивільні без жодного військового досвіду.

Наостанок до нас підійшла Соул і повідомила, що нам час повертатися: за пів години вони починають розгін для стрибка в гіперпростір.

Повернувшись додому, тобто до своїх апартаментів, я побачив схвильовані обличчя друзів. Обійнявши їх, я підбадьорив: — Вище носа! Завтра на нас чекають не менш захопливі пригоди. До речі, ви вже знайшли місце, куди будемо телепортуватися?

— Яке б місце ми не обрали, все одно першим відправимо розвідника, — відповів Андрій. — Тому зупинилися на Києві. Лиса гора.

— Цілком згоден, — підтвердив я. — А тепер усім швидко відсипатися, бо завтрашній день обіцяє бути вкрай важливим.

Тим часом екіпаж «Блукача Безодні» гудів, мов стривожений вулик. Після команди «Старт за 30 хвилин» усі миттю розбіглися по каютах, щоб зайняти безпечні місця. Розпочався десятисекундний зворотний відлік. Команда завмерла в тривожному очікуванні: перехід у гіперпростір завжди був не надто приємною миттю.

Капітан Соул активувала гіперпривід. Простір навколо викривився, зорі розтягнулися в довгі смуги, і «Блукач Безодні» зник у сліпучому спалаху.

За мить по внутрішньому зв'язку пролунав голос капітана: — Перехід відбувся в штатному режимі. У гіперпросторі перебуватимемо близько шести діб і подолаємо величезну відстань. Отже, маємо вдосталь часу, щоб спокійно зайнятися своїми прямими обов’язками на борту.

— Наша кінцева мета, — продовжила Соул, — планета Вела, розташована в четвертій системі Веларіс Імперії Древніх. Її називають «Світом Джунглів» — це суцільні гігантські ліси, справжнісінький біосвіт. Керівництво Імперії дало нам дозвіл попрацювати там і для початку створити агропідприємства. Деталі дізнаємося після прибуття. Але дістатися туди ми зможемо лише після десятка гіперстрибків. Тож попереду в нас дуже цікаве життя.

Час у гіперпросторі спливав непомітно. За ці шість діб екіпаж наново вивчав зореліт, освоюючи його неймовірні можливості завдяки навчальним базам, які люб'язно передав Стенлі.

Одразу після переходу Соул почала налагоджувати контакт із головним ШІ крейсера. Сидячи в капітанському кріслі, вона втомлено прикрила очі й подумала: «І що тепер мені робити? З чого починати?».

Раптом у голові пролунав голос: «Як це з чого? Для початку тобі необхідно авторизуватися як капітан зорельота. Потім — розподілити ролі та надати права доступу до функцій управління відповідним фахівцям на містку».

Почалася рутинна робота, яка розтягнулася майже на добу. Підкріплена новими знаннями від ШІ, Соул відчула впевненість і нарешті почувалася справжнім капітаном.

— Соул, — звернувся до неї ШІ. — Настав час налаштувати мою матрицю особистості. — Так, — погодилася дівчина. — Я довго думала і вирішила: хочу бачити тебе та спілкуватися з тобою як зі старшою сестрою, якої в мене ніколи не було. Нехай тебе зватимуть Тессі. А скорочено — Тесс. Ти не проти? І зовнішність підбери таку, щоб ми були трохи схожі, ніби справжні сестри. А одяг придумай сама.

За мить перед Соул з'явилася досить симпатична молода жінка років тридцяти. Вона привітно усміхнулася і сказала м’яким приємним голосом: — Привіт, капітане!

Соул здригнулася від несподіванки, різко обернулася на голос і відповіла: — Привіт... Тесс!

Майже хвилину вона розглядала голограму, а потім щиро усміхнулася: — Що ж, саме такою я й хотіла тебе бачити.

Потім відбулося «знайомство» з екіпажем. Тесс відповідала на питання щодо правил проживання та поведінки на зорельоті (це стосувалося переважно землян). Згодом керівний склад зібрався в рубці для обговорення практичних завдань. Тессі перепросила за те, що перебрала ініціативу на себе, але пояснила, що це необхідність на перших етапах самостійного керування. Вона також повідомила, що вже підібрала для всіх найважливіші бази знань. Їх треба було засвоювати негайно, під медичним розгоном у медблоці. Поки команда не опанує ці знання, Тессі просто не зможе вести з ними повноцінний діалог як із кваліфікованими фахівцями.