Можливо, я тебе кохаю

Розділ 16

— Нарешті ви приїхали! — верещить радісно Христина і кидається Максу на шию. Друг миттєво забуває про моє існування. Я радий цьому, бо не хочу спілкуватися з Солею під наглядом Макса. Це точно не допоможе мені налагодити стосунки з дівчиною. 

Залишаю парочку наодинці, а сам прямую до будинку. Зі слів Макса вони з Христиною організували маленьку вечірку лише для своїх, тому знайти Солю буде не складно. Не доходячи до будинку, розумію, що поняття “для своїх” для мене і для Макса мають абсолютно різні значення. Територія навколо будинку вібрує від музики, криків та голосного сміху. А людей так багато, що я наче на весілля сільське прийшов, а не на вечірку “для своїх”.  І це я ще навіть не зайшов всередину будинку. Уявляю, що там робиться.

Бажання занурюватися в атмосферу вечірки в мене не має, тому я вирішую спуститися до озера і прогулятися берегом. Зі сторони озера чую голоси, тому зуиняюся не доходячи до берега. Один з них дівчачий і я майже впевнений, що він належить Солі. Щоб перевірити свою теорію,  обережно підходжу ще трохи ближче і ховаюся за дерево. Підслухховую чужу розмову. Ніколи такого не робив, але цього разу цікавість взяла гору. 

— То що ти хотів мені сказати без зайвих вух, — звучить дівчачий голос. Точно Солин.  

— А ти сама не здогадуєшся, — чую інший голос. Чоловічий. 

— Дім, давай без загадок. Мені холодно і я хочу повернутися в будинок, — відповідає співрозмовнику Соля. 

От я дурень, навіть не подумав, що в Солі може бути хлопець і йому не сильно сподобається, що я так наполегливо намагаюся з нею зблизитися. Але ж Макс мені не казав про хлопця, а він би про таке точно попередив? 

— Я швидко тебе зігрію, — звучить чоловічий голос з виразними нотами самовдоволення і пихатості. 

— Відпусти, — протестує Соля. Я балансую між бажанням втрутитись та своїм переконанням не лізти в чужі особисті справи. 

— Солько, годі випендрюватися. Я ж бігаю за тобою вже давно, — продовжується діалог.

— Дім, ти випив. Давай завтра поговоримо. 

— Ти мені подобаєшся і ти знаєш про це, — злиться тип. Я не витримую і спускаюся до берега. 

— Солю, тебе Христина шукає, — підходжу ближче до парочки. 

— Вже йду, — відповідає Соля і швидко звільняється з обіймів хлопця. Жаль, що я не можу добре роздивитися її вираз обличчя в цей момент. Цікаво вона здивувалася побачивши мене?

— Ми не договорили, — ображається Солю її роздратований співрозмовник.

— Договорили, — твердо відповідає йому дівчина і відступає на крок далі від нього.

— А тебе розумнику не вчили, що перебивати чужі розмови не ввічливо? — перемикається тип на мене. 

— Впевнений, що цю розмову можна перенести на інший час, — спокійно відповідаю. Я не налаштований сваритися з ним, хоч він мені й не подобається. 

— Нариваєшся! — хлопець встає навпроти мене. Явно не налаштований на мирні переговори. Таке враження, що в селі всі хочуть натовкти мені пику. Це одна з багатьох причин чому я б ніколи тут не прижився. 

— Він нічого тобі не зробив, — заступається за мене Соля. Чим робить ще гірше. Почуваюся так само як тоді коли вона запропонувала провести мене додому. Це сильно зачіпає мою гордість і притуплює раціональне мислення. Чому вона не може мовчки прийняти допомогу і не втричутися. 

— Ховаєшся за спідницю дівчини, — рже тип, чим мене ще більше дратує.

Я роблю те, чого згідно зі своєю життєвою філософією ще не робив ніколи. Першим даю йому в пику. Той від несподіванки падає на землю. 

— Зараз ти в мене отримаєш, — схоплюється на ноги і напирає на мене. 

— Припиніть, — встає між нами Соля. — Дім, обіцяю, що завтра ми з тобою договоримо, — звертається до хлопця і той неохоче, але втихомирюється. Видно, що вона йому справді подобається.

Хлопець голосно лається  і не прощаючись йде в сторону будиночка. 

— Чому ти до нього поліз? — накидається на мене Соля як тільки той тип відходить трохи далі.

— Взагалі то я очікував почути «Марку, дякую за допомогу», чи щось подібне, —  не розумію реакції дівчини. 

— Я ні про що тебе не просила, — огризається Соля.

—  Ну, звісно, ще скажи, що тобі сподобалися приставання того придурка, — не такої зустрічі я очікував. 

— Він не придурок, — заступаються за того типа Соля. —  І знаєш через тебе я не встигла дізнатися чи сподобалися мені його обійми.

— То поклич його назад. В чому проблема? — виводить мене із себе дівчина. 

— Марку, краще б ти ніколи не повертався сюди, — кидає мені в обличчя Соля, обертається і біжить в сторону будиночка. 

Це було неочікувано грубо. Може не така вже й хороша ідея подружитися із Солею? Я вдячний дівчині, що вона мене врятувала, але я не бігатиму за нею, щоб заслужити її увагу, тим паче, якщо я їй такий неприємний. 

Прогулююся вздовж берега як і планував, а на вечірку повертаюся десь через годину. 

— Де ти був? Я тебе вже зашукався, — підходить до мене Макс.

— Ходив до озера, — відповідаю неохоче. Настрій зіпсований і бажання говорити також не має. 

— Соля також ходила до озера, але казала, що не бачила тебе! — підозріло дивиться на мене друг.

— Якщо вона мене не бачила, то я її також не бачив, — буркаю. — Максе, до чого цей допит?

— Спокійно, я лише поцікавився, — плескає мене по плечу друг, — Подруги Христі розпитували за тебе, тож якщо тебе не цікавить Соля … — Макс робить паузу, щоб побачити мою реакцію.

—  Не згадуємо сьогодні про Солю, домовились? — роздратовано відповідаю. Макс підозріло дивиться на мене, а коли розуміє, що я не буду нічого пояснювати, згідливо киває. 

Я знаю, що ще декілька годин тому сам шукав зустрічі із Солею, але то була погана ідея. Ця дівчина — це суцільний винос мозку. Годі з мене спроб налагодити з нею контакт. 




Поскаржитись на передплату




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше