Розділ 5

Від емоцій, втоми та переїдання я вирубуюся дуже швидко. Не чую ні Максових дзвінків, ні сигналу старого червоного форда під моїм вікном. Прокидаюся лише тоді, коли друг залітає  до мене в кімнату і за одну ногу стягує з ліжка. Тру з просоння очі і тягнуся до мобільного, щоб глянути котра година. Майже одинадцята ночі. Що він в мене забув?

—  Чого приперся так пізно? — не поспішаю вставати з ліжка.

— Скучив за тобою, — шкіриться Макс. Підходить до шафи і дістає звідти перші попавші джинси та футболку, які я вже встиг розкласти після свого приїзду. — Вдягайся розумнику. — кидає в мене речами. Я ледве ловлю, але вдягатися не поспішаю.

—  Максе, що ти задумав? —  питаю, бо його вираз обличчя не віщує нічого доброго. 

— Відсвяткуємо твоє повернення.

— Ми вже вранці святкували, —  нагадую про застілля в садочку.

— Не будь занудою. Давай, одягайся, — підганяє мене Макс.

— Ти ж памʼятаєш, що я не вживаю алкоголь, —  на всяк випадок нагадую, щоб трохи збити азарт друга.

— І я не вживаю, бо сьогодні на машині. Давай, одягайся! —  не відстає Макс. 

— Куди ми поїдемо? — здаюся і починаю повільно натягувати на себе футболку. Він же все одно не відчепиться від мене. 

— В клуб, — радісно заявляє друг. 

— В клуб? — кривлюся від почутого. — Ти серйозно вирішив мене відвести в місце, яке я ненавиджу ще зі школи? З роками мої почуття не змінилися, тому твій план абсолютно провальний. 

— Ми вже давно не в школі, а ти вже давно не той Марк, — спокійно відповідає Макс. Я й сам це знаю, але клуб це в будь-якому випадку одне з останніх місць куди я б хотів піти в селі. Кожного разу як в наші шкільні роки друг мене витягував в клуб, то обовʼязково ставалася якась пригода і зазвичай вона закінчувалася моїм розбитим носом або губою. 

— Можемо просто покататися на машині, — пропоную свій варіант. 

— Марку, в клубі буде дівчина, яка мені вже давно подобається, — озвучує справжню причину Макс. Нарешті розколовся.

— А я тобі навіщо там? — дивуюся. — Чи ти забув як клеїти дівчат? 

—  Марку, це не просто дівчина, а дівчина з якою я планую одружитися, —  випалює друг. Спочатку Аліна, потім Макс. Враження, наче я потрапив в реаліті-шоу де всі хочуть одружитися, крім мене. 

— А вона хоч про це знає? — цікавлюся. Від Макса, який ще зі школи міняв дівчат чи не щомісяця я такого точно не чекав.

—  Ще не знає, бо ми з нею не зустрічаємося, але я скоро це виправлю, —  ділиться своїми дивними планами друг.

— Ти часом головою не вдарився?

— Христина думає, що ми не підходимо один одному, — продовжує Макс, не звертаєчи увагу на мій скептецизм.

— То може тобі варто прислухатися до неї, а не вигадувати якусь хрінь, щоб привернути її увагу, — раджу, те що думаю. Не впізнаю друга. Що це за полювання на наречену. Йому ж лише 24. 

— Я тут намагаюся тобі сказати, що вперше по-справжньому закохався, а ти поводишся як придурок, — ображається на мене.

— Ну, вибач, — хоч і не розумію Макса, але винним трохи почуваюся, — Кажи, що ти хочеш від мене і я тобі допоможу. Але лише один раз, — попереджаю, бо Максові ідеї зазвичай нічим добрим не закінчуються. Перевірено ще зі школи. 

— Нічого складного робити не треба, — після моїх слів на обличчі Макса одразу зʼявляється усмішка. — моя сусідка приведе Христину, а я прийду з тобою і ми наче всі випадково перетнемося, а далі я щось вигадаю.

— Якась дурня, а не план. 

— Можеш щось краще запропонувати? — психує друг. 

— Не можу, бо навіть не знайомий з тією дівчиною. Звідки я знаю, що в неї в голові. 

— Ну тоді не патякай дарма, а натягуй штани і погнали.  

— Будеш мені винен, — фиркаю, але таки вдягаю джинси, взуваю кроси і йду слідом за Максом до його машини.

Під'їжджаємо в клуб і привертаємо до себе всю увагу оточуючих. Дівчата перешіптуються між собою, хлопці кивком вітаються спочатку з Максом, а потім зі мною. Декого з них я навіть впізнаю. Заходимо з Максом в саме ядро сільського клубного пекла, де музика змішується зі сміхом, матюками і запахом дешевого алкоголю від якого мені одразу стає недобре.

— Де ця твоя Христина, бо мене зараз тупо виверне від цього запаху, — кривлюся і перекрикуючи музику питаю в Макса. Той оглядається і показує пальцем в самий куточок біля вікна де стоять дві дівчини. Не встигаю їх роздивитися, бо друг одразу тягне мене до них.

— Привіт! — білявка усміхається Максу так само як і він їй і я припускаю, що то і є та його Христина. Не виглядає наче вона думає, що Макс їй не підходить. Значить просто ляпнула йому таке, щоб позлити. Інша дівчина, що стоїть поруч з нею — мовчить. Попри погане освітлення я гостро відчуваю її погляд на собі. Мене це дратує, та я стримуюсь. Напевне вже намріяла собі якесь парне побачення чи ще щось в цьому дусі.

У білявки дзвонить смартфон і вона налякано дивиться на екран.

— Це тато, я маю відповісти! — налякано каже дівчина, міцно притискає телефон до себе і швидко рухається до виходу з клубу. І по скільки ж їм років, якщо вона так реагує на дзвінок тата? 

— Я вийду з тобою, — поспішає за нею Макс, абсолютно забуваючи про мене і про свій план. Я ж лишаюся стояти з тою трохи дивною мовчункою. Терпіти не можу таких незручних ситуацій. 

— Я Марк, — протягую дівчині руку. 

Вона якийсь час вагається, але потім таки подає мені свою руку. 

— Соля, — називає своє імʼя дівчина і швидко висмикує руку з моєї, наче їй огидно та неприємно. Що це за приколи такі? Попри це встигаю помітити, що в неї красиві тонкі пальці як у піаністки чи аристократки, а ще холодна шкіра, хоч на дворі дуже тепло. 

Соля відвертає від мене голову і вдає, що спостерігає за чимось стороннім, хоча її незацікавлений погляд свідчить про те, що дівчині нудно в клубі. І мені нудно, а ще мене трохи зачіпає, що вона поводить себе, наче я зробив їй щось погане.