Встигаю зрозуміти, що це дівчина, причому та, що зустрічалася на моєму життєвому шляху. Зупинившись, придивилася і серце неприємно стиснулося.
Олександра.
Чи Саша, як називав її Євген.
Що вона тут робить? Чому прийшла сюди?
У цей момент, Саша також помічає мене, на обличчі виникає вираз рішучості, який триває недовго. Підходить до мене настільки впевнено, наскільки здатна.
Я ж не зрушила з місця. Виходить має до мене якусь справу. То ж нехай розпочне розмову перша.
- Юліано, добрий вечір, - несміливо каже вона, - пробачте, що потурбувала. Знаю, що ви після роботи.
Продовжую зберігати мовчання, дивлячись на студентку.
Вона і раніше не виглядала впевненою та ефектною, а тепер ще здавалася сумною і розгубленою. Наче розуміла, що не має права знаходитися тут, але якась надія тримала біля парадного.
- Ти на мене чекала? - нарешті запитую.
Саша киває, але не говорить нічого. Навіть в осінніх сутінках помічаю, як на обличчі проступає рум’янець.
Кілька секунд стоїмо одна навпроти одної, не наважуючись розпочати розмову.
- Щось сталося? - ввічливо поцікавилася я.
Поруч з цією дівчиною, почуваюся некомфортне. Не знатна пояснити у чому причина, але саме такі як Саша ніколи не подобалися. Начебто милі простушки, але саме такі жінки здатні йти до кінця.
І вже точно ні перед чим не зупиняться для досягнення власної мети. Хоча ми не суперниці, проте між нами така атмосфера, що зрозуміло: подругами точно не станемо.
Цього не хоче ні вона, ні я.
Дівчина опускає очі.
- Я хотіла дещо тебе… вас спитати.
- Можеш звертатися на «ти». Запитуй.
Олександра знову дивиться на мене, після чого тихо промовляє:
- Скажи, це правда?
- Що саме? Про що йдеться?
Вона дещо нервово смикнулася, далі наважилася промовити:
- Ви з Євгеном одружуєтеся? Це правда?
Завмираю на місці, не вірячи у почуте. Нічого собі, питання. Звідки вона знає про наше з Женею весілля і, головне, як це її стосується?
- Звідки тобі це відомо?
- Це правда чи ні? - прошелестіла Саша.
Голос дівчини ледве помітно тремтить. Я ж пильно, придивившись, бажаючи розглянути обличчя, суворо кажу:
- Я поставила тобі питання.
Відчуваю, як всередині наростає роздратування, яке контролювати стає все складніше.
- Панянко, ти прийшла до мого дому, коли я втомлена після роботи. Чекала на мене біля парадного на холоді. І це все заради того, щоб спитати чи виходжу я заміж за свого нареченого?
Дівчина піднімає очі, в яких вгадується трохи не дитяча розгубленість. Але від цього роздратування посилюється.
Доросла дівка, а не здатна пояснити, навіщо приїхала сюди практично серед ночі.
- Я хотіла поговорити…
- Про кого?
- Про нього. Про Женю, - випалює Саша і замовкає, наче вже сказала більше, ніж планувала.
- І що ж саме тебе цікавить?
Саша знову замовкає, у мене виникає бажання розвернутися і піти геть.
- Ви справді берете шлюб? Юліано, прошу. Скажи правду. Мені важливо знати.
Я зітхнула, розуміючи, що розмова може затягнутися. Мені ж хотілося піти до квартири і відпочити.
- Так, це правда. Весілля у листопаді. Вже розпочали підготовку.
Не знаю, навіщо видала стільки слів, можна було б обмежитися звичайним «так».
Помічаю, як змінилося обличчя співрозмовниці. Промайнула думка, що Саша до останнього сподівалася, що скажу щось на кшталт «ти неправильно зрозуміла, ми з Євгеном просто друзі».
Саша відступає на крок, дивиться кудись у сторону, після чого знову на мене.
- Отже… це все правда?
- Не розумію, чому тебе це дивує? Я з Євгеном зустрічаюся кілька місяців. Весілля вже давно обговорюється. Чому розповідаю все це тобі, також не второпаю.
Тепер мій власний голос починає тремтіти. Всередині щось готове закричати, що роблю помилку. Руйную не тільки своє життя.
Але й життя самого Євгена, а ще Олександри.
- Зроби його щасливим, - несподівано говорить дівчина.
- Що? - вражено запитую, не вірячи у почуте.
- Подбай про нього, - говорить Саша, - він вартий, щоб поруч була найкраща жінка. Вартий усього найкращого у житті. Пробач, що потурбувала. Гарного вечора.
Дівчина розвертається та йде геть і встигаю помітити, що вона… витирає сльози?
Хочеться кинутися за нею, розпитати, вимагати відповідей. Що цю дівчину пов’язує з Євгеном?
#73 в Молодіжна проза
#1041 в Любовні романи
#448 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 04.11.2026