Розділ 37. Юліана.

Мовчання, що запало між нами, тисне. Я перша не стримуюся і звертаюся до Стаса:

-  Так нічого і не скажеш більше?

Той знизавши плечами, ставить очікуване питання:

-  Що ти хочеш почути від мене?

Я не знаю. Може, те, що Стас також шкодував про те, що ми розійшлися? Те, що йому тоді було боляче, не маю жодних сумнівів. Так хочеться почути, що він інколи згадував мене із симпатією, можливо, з коханням, яке все ще живе в його серці.

-  Минулого не повернеш, Юлю, - повторює хлопець, - краще йди спати. Я також піду. Чеддера, якщо хочеш, можеш узяти з собою. Він любить у ліжку спати. Розбалували його, то тепер несемо наслідки.

Стас промовляє так спокійно, що стає ще болючіше. Раптом усвідомлюю страшну істину: що як для нього все це дійсно залишилося позаду? Кохання, яке власноруч зруйнувала, але не зуміла знищити до кінця.

Та якась частина мене не хоче здаватися. Судомне чіпляється за надію, яка тихо жевріє у глибині серця.

-  Стасе, якби…

Стас придивився уважніше, в очах спалахнуло щось схоже на цікавість.

-  Якби що? Що саме, Юля?

Не знаючи, чим зайняти руки, погладила Чеддера по голові. Той смикнув вухом, але більше ніяк не відреагував.

-  Якби ми могли…

Запинаюся, не маючи сил говорити далі.

-  Що саме? Юля, не ходи довкола. Коли маєш що сказати, кажи.

-  Знову почати зустрічатися, - випалила я, - не так рідко, коли пара…

Юнак перебив мене практично одразу і  тепер в очах спалахнув гнів.

-  У тебе є наречений. Швидко забула, що зустрічаєшся з Євгеном?

-  Але…

-  Це ж треба! Варто один раз посваритися і ти вже готова його кинути?

-  Ти неправильно зрозумів.

-  Як тут інакше зрозуміти?

У голосі Стаса не вчувається злості. І саме це найгірше. Якби почав кричати, обурюватися, ображати, я б мала право захищатися. Сказати щось гнівне у відповідь…

Якби він почав дорікати, я б мала право виправдовуватися. І головне…

Якби Стас сказав, що все ще кохає мене, я повірила. Одного слова достатньо, щоб я кинулася у романтичні стосунки заново.

Він просто дивиться на мене, спокійно і розсудливо. Від цього почуваюся розбещеним дівчиськом, в якого відібрали улюблену іграшку.

Стас не іграшка для мене…

-  Мила, - лагідно продовжує шатен, - ти наразі засмучена, можна зрозуміти. Виникли певні проблеми із Євгеном, ти згадала про те, що колись відчувалося між нами. Саме тому, здається, що все можна повернути назад.

Робить крок до мене, серце готове вистрибнути з грудей. Торкається мого локону, усміхається, наче людина, яка набагато старша.

-  Все це немає сенсу. Кожен будує життя так як вважає за потрібне.

-  Знаєш, чому я прийшла? - тихо запитую, боячись назвати відповідь вголос.

-  Ні. Розкажи, якщо бажаєш.

Я опустила погляд на Чеддера, який тихо муркотів на моїх колінах. Ось у кого немає жодних проблем та переживань.

Як відповісти на питання, не збрехавши? Чому я дійсно, посварившись з Євгеном, прибігла до Стаса?

Щоб у черговий раз вибачитися? Так, колишній хлопець і не тримає на мене зла, одразу про це сказав.

Може, я все це зробила, щоб перевірити: чи залишилося між нами бодай щось, за що варто боротися?

Тільки тепер боюся знайти відповідь.

«Цікаво виходить, як одне рішення здатне все змінити у житті. Якби можна було повернути все назад…»

Стас, взявши стільця, сідає навпроти. Я не зводжу з нього погляду. Роздивляюся молоде обличчя, сині, як небо очі, густе каштанове волосся.

Вродливий юнак міг знайти собі пару сто разів. Неважливо, що у нього немає коштів і не щастить у житті.

Безліч дівчат закриють на це очі. Стас дуже красивий, дотепний, чуйний і турботливий. Знайшлася б навіть та, що погодилася утримувати коханця. Але Стас ніколи не дозволить себе утримувати. Він не стане тим, хто продасть себе та принципи заради красивого життя.

Так зробила тільки я…

Якщо уявити його поруч із Євгеном, то,  хлопець виглядає простим та незграбним. Стас, на відміну від Євгена, не здатен відвести дівчину до розкішного ресторану…

«Та до біса тобі ті ресторани і красиві речі? Ти щаслива? Щаслива, коли Євген дарує тобі черговий розкішний букет чи ювелірну прикрасу? Зізнайся вже, що щастя і радості – нуль. Тільки роздратування, яке ретельно приховуєш».

-  Мені немає чого сказати… - тільки і відповідаю.

-  В такому разі йди відпочиває. Майже третя ночі. Чеддер бачить десятий сон, візьмемо з нього приклад.

-  Але…

-  Юля, годі. Я втомився, ти теж. Ходімо спати.