Розділ 34. Стас.

Юля поглянула на мене, а я раптом усвідомив різницю між нами…

Красива дівчина, вбрана майже святково. І я… із запиленим одягом, розпатланим волоссям, тримаю у руці троянду, яка зараз здається недолугою.

І, все таки, я не втік. Не зумів, хотів провести час з коханою.

Підійшовши ближче, простягнув квітку.

-  Юля, це тобі.

Вона поглянула на троянду, потім на мене. Вже збирався розпочати пояснювати, чому так виглядаю. Хотів навіть придумати щось героїчне, але дівчина усміхнулася. Від цієї усмішки перехотілося щось пояснювати.

Бажалося стояти і дивитися на неї…

Обережно узяла троянду і притиснула до себе. Не зводила з мене очей, а мені хотілося провалитися крізь землю.

Вродлива дівчина, мабуть, подумки насміхається або ж дивується, що взагалі робить поруч із таким як я.

Але в її погляді не видно насмішки, чи то мені так хочеться у це вірити? Пильно придивляється, усмішка нікуди не зникає. Навпаки, мерехтить теплотою і турботою.

-  Ти найкрасивіший хлопець, Стасе, - говорить вона, - яка я щаслива, що зустрічаюся саме із тобою.

Не одразу зрозумів, що дівчина говорить серйозно. Зніяковів, відступив на крок, наче хотів, щоб розгляділа мене краще.

-  Юля… ти це серйозно?

-  Так.

-  Хіба ти не бачиш, як я виглядаю?

-  Прекрасно бачу.

-  Я перелазив через паркан і впав…

-  Я здогадалася. Знаю, що ти це зробив заради мене.

Простягнувши руку, поправила пасмо волосся, надаючи горе-кавалеру більш пристойного вигляду.

-  Ти не забився? - тихо спитала вона.

-  Ні. Всього лише кілька подряпин. І це…

Беру дівчину за руку, відчуваю, як горло зрадницьки перетискає від підступаючих емоцій.

-  Вони того варті, Юле. Заради твоєї усмішки, погляду… навіть не здогадуєшся, наскільки я кохаю тебе.

-  Мені не потрібно здогадуватися, - відказує дівчина.

Хотів щось відповісти, але не встиг. Дівчина сама подалася до мене і поцілувала.

У цю мить стало байдуже наскільки виглядаю брудним, розпатланим і незграбним. Мене цілувала найкрасивіша дівчина у світі. Цілувала так, ніби я справді найкращий хлопець, що не має недоліків і завжди правий.

Троянда знаходилася поруч, даруючи витончений аромат.

Можливо, це і є кохання? Те, заради чого, люди втрачають себе, а потім знову знаходять. Почуття, яке дозволяє бачити красу там, де все виглядає катастрофічно. Замурзане обличчя, пом’ята сорочка та скоєння романтичного злочину.

Для щирих почуттів все це неважливо.

Теперішній час.

Перевернувся на бік, злегка зітхнув. Так далі продовжуватися не може!

Скільки мені ще страждати за тим, чого не повернути? Кому це треба?

Юлія, все рівно, повернеться до Євгена. Те, що вони посварилися, нічого не означає. Помиряться і продовжать життя разом.

Питання, наскільки Юлія щаслива з ним, не повинно мене хвилювати. То їх справи, розберуться.

Юля – доросла дівчина, і цілком здатна надати лад власним почуттям.

Відчуваю, як від настирливих думок, захотілося пити. Піду на кухню, візьму води. Добре, все-таки, що мами немає вдома. Вже б почала розпитувати, чого так пізно не сплю.

Синочку  ж треба виспатися, так багато працює.

Соромно зізнатися, але надмірна турбота мами інколи дратує. Вона настільки  мене любить, що навіть не хоче помітити, наскільки син вже виріс.

Вставши з ліжка, йду на кухню. Наливаю воду зі скляного глека і спираючись на стіл, починаю пити невеликими ковтками.

Цікаво, Юля вже спить? Нехай хоч у вісні забуде про переживання, особисті тривоги і про почуття провини щодо мене.

Хоча, можливо, ніякої провини немає, казати можна багато чого…

Яким я став недовірливим, після того, як Юля розірвала стосунки.

Колись вірив у щире кохання. Тепер не вірю нічому і нікому.

Поставивши склянку на стіл, не помічаю, як кажу вголос.

-  Як же боляче тебе кохати. Як мені це набридло!

-  Стасе, - почулося з-за дверей кухні.

Смикнувся від голосу коханої й підійшовши до дверей, відкрив їх.

-  Юля, я думав ти спиш.

-  Не спиться, - говорить дівчина, - я можу увійти?

-  Звісно.

Заходить на кухню й одразу бачу, що тримає на руках Чеддера. Рудий кіт, зрозумівши, що вдома гостя, не втратив шанс отримати від неї увагу. У домашнього улюбленця високі шанси підкорити жіноче серце.

У мене так не виходить…

Юлія сідає на стілець, Чеддер влаштовується у неї на колінах. Дівчина починає гладити шовковисту шерсть і кіт через хвилину задоволено муркотить.