Розділ 24. Юліана.

Юліана.

Чотири роки тому. Події другого курсу університету.

Той день запам’ятався надовго. Рідне місто, здається, навмисно для нас, вирішило бути настільки красивим. Сонце не припікало, листя на деревах шелестіло, поруч пролетіло два метелика.

Ми зі Стасом гуляємо без усілякої мети. Взявшись за руки, неспішно йдемо вперед. І мені так подобається це відчуття.

Слухати коханого хлопця, вловлювати, що саме говорить. Інколи перебивати, синхронно сміятися.

Правда, разом із тим, у душі присутня легка тривога. Стас не подобається моїй сестрі. Валерія вважає, що я вибрала занадто просту партію.

Мовляв, красива, стильна та перспективна дівчина, повинна мати поруч такого ж хлопця. Який буде на рівні. Причому говорить про це впевнено і наполегливо.

Щоразу киваю на слова сестрички, погоджуюся, а потім йду гуляти разом із Стасом.

Так і зараз. Подумаю про слова Валерії пізніше, коли буде час і бажання.

У руках тримаю повітряну кульку, як Стас купив для мене, коли проходили через парк. Побачивши кульку у формі серця, не зміг стриматися. Тепер ця краса тріпотить, намагаючись звільнитися і полетіти геть.

-  Знаєш, я вважаю, що предмет по філософії узагалі зайвий, - починаю ділитися враженнями щодо останньої пари, - все зводиться до того, що життя не має сенсу. Крім того…

Розпалившись власними роздумами, не помітила, як розтиснула пальці і мотузка вислизнула з рук.

-  Ой… що ж я накоїла.

Кулька повільно та велично піднялася вгору, а ми завмерли за відкритими ротами, спостерігаючи за цим видовищем.

-  Юля… - з легким докором промовив Стас, - я ж останні гроші на неї…

-  Я не навмисно.

Проте кульку це явно не хвилює. Летить собі вгору, відчувши свободу. На щастя, не зникла у небі, зачепилася за гілки дерева, зависнувши у густих кронах.

Я видихнула з таким полегшенням, наче це щось означає. Яка різниця, що кулька застрягла на дереві? Все рівно не дістатися.

-  Що ж! Нехай там трошки повисить, - винесла я вердикт, спостерігаючи за кулькою, що завмерла яскраво-червоною плямою.

Стас пильно придивився до кульки, потім поглянув на мене. Потім знову перевів погляд на дерево.

-  Я її поверну.

-  Що?

-  Дістану кульку.

Подібного почути не сподівалася. Яким чином збирається це зробити?

-  Стасе, не потрібно. Грець із нею.

Але «героя» вже не спинити. Вхопившись за нижню гілку, приготувався драпати у гору.

-  Там високо…

-  Юля, все гаразд. Як був підлітком і не на таку висоту лазив.

Кажучи це, впертий коханий лізе все вище. Мені залишається тільки стояти під деревом і дивитися на зусилля. Не знаю навіть радіти цьому, чи насварити?

Я також молодчина. Не могла тримати ту кульку міцніше. Створила проблему з нічого.

Хвилююся страшенно. Не стримавшись, вигукнула:

-  Стасе, ну ти нормальний узагалі?

-  Та наче у психушці поки не закривали.

-  Не доведи, впадеш.

-  Не буде такого.

Який же він впертий. Спостерігаю, як добрався до втікачки і вхопив за мотузку.

-  Спіймав, - урочисто говорить хлопець.

-  Чудово. Спускайся, герою. Тільки дуже повільно.

Мій відчайдушний хлопець починає злазити донизу. Розглядаю його знизу… який же він вродливий. Міцні руки, рівні плечі, довгі ноги, струнка постать.

Густе волосся, мужнє, але чарівне обличчя.

Ніколи не зізналася, що помічала наступне: в його бік поглядають дівчата. Стріляють очима, роблять компліменти.

Він же не розуміє, не помічає або…

Просто вдає, що не помічає.

Бачить тільки мене, свою дівчину.

Стас поступово злазить з дерева, обережно переставляючи ноги на гілки. Затамувавши подих, спостерігаю за ним, подумки благаючи, щоб все це, якомога скоріше завершилося.

Раптом…

-  Твою ж…

Хлопець зісковзнув і зірвався. Я навіть не встигла, як слід, скрикнути.

Гепнувся на землю, піднявши навколо себе цілу хмару пилу. Випустив кульку, яка, знову відчувши свободу, плавно полетіла угору. Цього разу, не затримавшись, попрямувала до неба, швидко перетворившись на невелику цятку.

Постоявши кілька секунд, як ошпарена кинулася до юнака.

-  Стасе!!!

Він, не рухаючись, лежав на спині, розкинувши руки.

-  Ти як? Коханий, не мовчи.

Повернувши до мене голову, усміхнувся.