Розділ 1. Знайомство з преміумом

Світло вечірніх вогнів відбивалося у вікнах елітного ресторану, де я вперше побачив її — Настю. Її присутність була настільки яскравою, що мені здалося, наче вона сама випромінює світло. Це був той самий момент, коли я зрозумів, що моє життя ніколи не буде таким, як раніше.

Я прийшов на цей захід без особливих очікувань, сподіваючись на звичайний вечір у компанії знайомих. Але коли вона увійшла, всі навколо зникли, залишивши нас двох у центрі цього бурхливого моря розкішності. Вона була вишукано одягнена, і кожен її рух був наповнений грацією.

— Привіт, — звернувся я до неї, намагаючись приховати хвилювання. — Я Льоша.

Вона посміхнулася, і ця посмішка, здається, могла розтопити навіть краплю льоду.

— Настя, — відповіла вона, простягаючи мені руку. Я відчув, як електричний струм пробіг по моїй спині, коли я доторкнувся до її долоні.

Ми розговорилися, і я дізнався, що вона працює у сфері моди. Її історії про подорожі та покази мод звучали як казка. Настя вміла розповідати так, що кожне її слово малювало переді мною картини, які я ніколи не бачив.

— Ти завжди була такою захоплюючою? — запитав я, сподіваючись побачити ще одну з її чарівних усмішок.

— Льошенька, ти вмієш піднімати настрій, — засміялася вона. — Але я просто роблю те, що люблю.

Її очі сяяли, коли вона говорила про свою пристрасть до роботи. Це захоплення було настільки заразливим, що я відчув, як мій власний світ запалюється новими вогнями.

Наш вечір продовжувався. Ми танцювали під мелодії, які, здавалося, співали лише для нас. Настя рухалася легко та граційно, як метелик, і я намагався не відставати, хоча відчував, що мої кроки важкі, як у ведмедя.

— У тебе добре виходить, Льош, — підбадьорила вона мене, коли я вкотре трохи не збився з ритму.

Я посміхнувся у відповідь, відчуваючи, як моє серце б'ється все швидше. Настя була не просто чарівною — вона була тією, хто здатен перетворити звичайний вечір у щось незабутнє.

Коли захід добігав кінця, ми стояли на балконі, вдивляючись у вечірнє місто. Мільйони вогнів мерехтіли внизу, і я подумав, що жоден з них не може зрівнятися з блиском у її очах.

— Настюша, я радий, що сьогодні зустрів тебе, — сказав я, дивлячись на неї. — Ти зробила цей вечір особливим.

Вона обернулася до мене, і в її погляді було щось таке, що змусило мене повірити, ніби це тільки початок.

— Я теж рада, Льошенька, — сказала вона тихо, і я відчув, як моє серце стискається від щастя.

Цей вечір став початком нової глави у моєму житті. Я знав, що з цього моменту все зміниться. І, дивлячись на Настю, я не міг дочекатися, щоб дізнатися, які ще сюрпризи приготувала для нас доля.