Розділ 8

Ми так просто стояли удвох. Він міцно тримав мене у своїх обіймах та проводив своєю рукою по моїй голові, а я плакала йому в сорочку. Він єдиний, хто вирішив підтримати мене в такий складний для мене період. Тільки тепер мені страшно. Я боюсь, що це чергова його гра.
Знаю, що це неправильно і нам не варто навіть стояти так близько, але нічого вже не вдієш. Я хочу розповісти комусь про свій біль, показати себе справжню та відкрити свою душу.
— Ходімо! — сказав Артур та взяв мене за руку. Він слабо усміхнувся мені та потягнув до свого автомобіля. Я не пручалася, адже мені так байдуже, що буде потім. Головне те, що зараз.
Він відчинив мені дверцята пасажирського сидіння та навіть допоміг сісти, а потім ще й защепив ремінь безпеки. Я дивилася на нього великими очима крізь пелену своїх сліз та не могла повірити, що це справді той хлопець, який мене так сильно ненавидить. Артур швидко обійшов машину та сів за кермо. Вже через секунду ми рвонули з шаленою швидкістю, залишаючи лише пил та порох.
— Куди ми їдемо? — згодом спитала, коли ми опинилися далеко за містом.
— Хочу показати тобі одне місце, — відповів Артур та знову спрямував свій погляд на дорогу.
— Надіюсь, ти не хочеш мене вбити, — тихо сказала я.
— Ні, люба, — усміхнувся хлопець, — Я ще мало погрався.
На його слова я лише фиркнула та подивилася у вікно. На вулиці було дуже темно та й мокро. Осінній дощ — не надто приємне явище, але зараз він показує стан моєї душі. Хочеться голосно плакати й кричати щосили. Так, щоб чути було на іншому горизонті світу. Може тоді б мені стало легше.
Хлопець виїхав на ґрунтову дорогу і я помітно напружилась. Ми заїхали в якийсь ліс і це мене дуже сильно лякало. Я незрозуміло в якому місці, далеко від дому та ще й з ненависним братиком. Просто чудово! Який же сьогодні прекрасний день!
— Приїхали, — сказав хлопець і зупинився на галявині посеред лісу.
— Що це? — здивувалась я і вийшла з машини.
— Місце, де можна подумати, розслабитися і покричати, — відповів Артур і вийшов з автомобіля.
Він відчинив мені дверцята, а я трохи невпевнено подивилася на нього. Хлопець допоміг мені вийти з машини, а тоді сперся на капот. Я ж встала біля нього. На вулиці було холодно, тому довелося ще сильніше закутатися в піджак хлопця.
— Розкажи мені, що в тебе відбувається з мамою, — заговорив Артур та подивився на мене.
— В нас не надто хороші стосунки, — відповіла я та знизала плечима, — Вона просто ненавидить мене.
— Чому? — спитав він та нахмурився.
— Бо я приношу для неї лише нещастя, — я сперлася на капот та подивилася кудись вдалину, — Їй ще навіть не було сімнадцять, коли вона дізналася, що вагітна. Батько був художником і хотів постійної свободи, тому просто кинув її та втік. Вже тоді вона зненавиділа мене, бо нібито через мене її кинув коханий. Мама народила мене, а потім їй сказали, що у неї більше не буде дітей. Пологи були надто складними й це додало проблем її здоров'ю. Ну а тоді вона ще більше зненавиділа мене. Я була дня неї лише іграшкою. Вона завжди хотіла, щоб я робила все, що вона мені скаже, була ідеальною, слухалась її. Та зараз мені вже це все набридло.
— Я думав, що у вас хороші стосунки, — Артур хмуро подивився на мене.
— Мама добре грає, правда? — засміялась я.
— Ти теж непогана акторка, — зауважив він, а я ледь помітно кивнула головою.
— Доводиться нею бути. — сумно сказала я.
— Навіщо ти тоді слухаєш її? Втечи звідси, побач світ, живи у своє задоволення, — почав говорити хлопець, а я подивилася йому прямо в очі.
— Тому що в мене більше нікого нема, — тихо відповіла я, — Вона дала мені життя, виховувала мене, утримувала і тепер я повинна робити щось для неї. Мама постійно працювала, а я залишалося з бабусею. Потім вона десь знайшла, що шукають дівчинку для реклами морозива і відтоді почалися фотосесії, відеокліпи та різні рекламні ролики. Мені тоді було всього шість. Я хотіла бігати з друзями по дворі, дивитися мультики та грати в Барбі. Але відтоді я стала її іграшкою і вона досі грається мною і моїм життям. Я ненавиджу ті фотосесії, бо вони всі нещирі. Від тебе вимагають показувати радість, коли серце розривається від болю. Мені це так набридло, що хочеться кричати.
— Тоді кричи! — впевнено сказав Артур, а я хмуро подивилася на нього. Він взяв мене за плечі та повів в центр галявини, — Покажи як сильно болить твоє серце. Кричи так, щоб це місце забрало всі твої страждання.
— Ти серйозно? — невпевнено спитала я, а я він лише кивнув головою та відійшов.
Я ж набрала повні груди повітря та почала кричати. Я хотіла, щоб все моє життя розчинилося в цьому повітрі, щоб весь біль поглинула ця земля, а мої сльози стали для неї дощем. З кожним криком мені ставало легше і замість сліз на обличчі з'явилася усмішка. Я обернулася до Артура, який весь цей час спостерігав за мною. Потім він витягнув щось зі своєї машини та підійшов до мене.
— Що ти робиш? — спитала я, коли хлопець ввімкнув фотоапарат.
— Буду фотографувати твої справжні емоції, — усміхнувся він, — Ти ж казала, що не любиш фотосесії, бо там все нещиро. А зараз ти дуже гарна, справді.
Я нічого не відповіла, лише сором'язливо усміхнулася. Хлопець почав мене фотографувати, а я просто сміялася. Мені так подобалась ця легкість в наших стосунках. Без тієї ненависті та незрозумілої неприязні. В нього така красива усмішка і фотографував він навіть дуже професійно. Потім Артур ввімкнув фари, щоб освітлення йшло в мою сторону. Я зняла піджак для декількох фотографій та помітила, що хлопець пройшовся поглядом по моїй голій спині. Згодом я все ж вдягнула його знову, бо на вулиці було не так вже і тепло.
— І що там вийшло? — через деякий час спитала я.
— Дуже круті кадри, — відповів хлопець та поклав фотоапарат в автомобіль.
— І що ти будеш з ними робити? — спитала я, але він нічого не відповів мені.
— Легше стало? — заговорив Артур, коли я підійшла впритул до нього.
— Дякую, — тихо прошепотіла я опустила погляд на його губи.
В наступний момент хлопець хтиво подивився на мене та різко притягнув до себе. Я легенько прикусив свою губу та закрила очі. Хлопець міцно стиснув мою талію, а потім розвернув мене та посадив на капот автомобіля.
— Нам не можна, — тихо сказала я йому прямо в губи та подивилася на нього наляканими очима.
— Знаю, — прошепотів він хриплим голосом від якого по спині пройшовся мороз.
— Я ж твоя сестра, — мовила я, ледь торкаючись його теплих губ.
— Зведена, — виправив мене хлопець та наполегливо поцілував мене.
Я не могла стримуватися та і не хотіла. Він пристрасно цілував мене, просячи впустити його. Я повільно розімкнула свої губи та відчула, як він провів кінчиком свого язика по них. Від його дій по тілу пройшовся струм, віддаючи приємними відчуттями внизу живота. Що зі мною взагалі відбувається? Це ж так неправильно, але так солодко. Його губи такі приємні та ніжні, що хочеться більшого. Мені одразу ж стало жарко і я скинула його піджак зі своїх плечей. Він пройшовся своїми руками по моїй голій спині, а я здригнулася від цих неймовірних відчуттів. Кожен його дотик віддавав якимось приємним  болем. Артур почав цілувати мою шию, потягуючи та прикушуючи шкіру, а я лише безсоромно застогнала. Це все було для мене таким дивним і невідомим, але мені страшенно хотілося більшого. Я почала розщіпати ґудзики на його сорочці, хоча й руки сильно тремтіли. Хлопець не зупинив мене і вже через мить я торкалася своїми руками його неймовірного тіла. Артур провів своїми пальцями по лінії мого декольте, а мені стало важко дихати. Він ледь доторкнувся своїми губами до моєї ключиці. Серце шалено билося і я просто задихалася від цих відчуттів. Його гарячий язик обпікав мою шкіру, а руки гладили мої ноги.
— Будь ласка, — прошепотіла я хриплим голосом, хоча й сама не розуміла чого прошу.
Артур ніби не чув мене, а продовжував мучити своїми дотиками. Я дряпала своїми нігтями його шкіру і тремтіла, чи то від холоду, чи то від збудження. Я повільно стягнула бретельки своєї сукні, а він дивився на мої дії, не відриваючи погляду.
— Ти прекрасна, — прохрипів хлопець, коли глянув на моє оголене тіло.
Він наче завмер на декілька секунд, а я потягнулася до нього та поцілувала. Вже в наступний момент я лежала на капоті його автомобіля, а він нависав наді мною. Хлопець цілував мої груди, пестив їх своїм язиком, а я не могла стримуватися. Я охопила його пояс своїми ногами та вже відчувала його збудження. Це ще більше заводило мене. Я наче божевільна лежала на холодному капоті та стогнала від цих відчуттів. Артур поклав свої руки мені на сідниці та сильно стиснув їх. Мої стогони та його хрипи віддавали відлунням в цьому богом забутому лісі. Потім він просунув свою руку крізь мої трусики та доторкнувся до найпотаємнішого. Ще ніколи ніхто не торкався мене там. Я не відчувала ніякого сорому, а мала б. О, Боже! Його пальці, його рухи та моє тіло, що тремтіло від кожного його дотику. Що це за відчуття такі неймовірні? Я не розуміла, що зі мною відбувається. Все було наче в тумані. З кожним його рухом моє бажання наростало, просячи неймовірного звільнення. Я розуміла, що ще трішечки й зірвусь кольоровими феєрверками. Я голосно крикнула і здригнулася від неймовірного задоволення, що накрило мене повністю. Хлопець важко дихав, а я просто лежала на капоті та не могла прийти до тями. Він знову поцілував мене в губи, але не так, як раніше. Ніжніше і з якоюсь любов'ю?
— Що ти робиш зі мною? — спитав він хриплим голосом та притулив своє чоло до мого, — Ти мене з розуму зводиш.
Артур легенько підняв мене та поправив сукню. Він почав защіпати ґудзики на своїй сорочці, а я пройшлася по ньому поглядом. Побачивши, що він ще добре збуджений, я одразу ж почервоніла та відвернулася. Він хотів мене і досі хоче. З однієї сторони я б мала радіти, бо і сама хотіла його, але з іншої — він для мене під забороною. Так само, як і я для нього.  Хлопець накинув мені піджак на плечі та посадив у свою машину. Всю дорогу ми мовчали. Ні він, ні я, не могли й слова вимовити. Я не можу повірити, що мій брат задовольняв мене своїми пальцями на капоті машини в якомусь лісі! Але ж чорт, мені це так сподобалось! Тільки от, що тепер нам робити? Як дивитися йому в очі та і взагалі, що буде далі з нами? Та тепер я знала точно, що вже нічого не буде так, як раніше.