Розділ 1

Він кинув на мене сердитий погляд та пішов туди, куди Євген відвів мою матір. Господи, хіба могло бути моє життя ще гіршим ніж раніше? Схоже, так. Я зібралася з думками та гордо підняла свою голову. Він не має жодного права так ставитись до мене! Хай там що у нього сталося, але я буду тут жити й байдуже, що він цього не хоче. Надіюсь, що цей нахаба живе у квартирі, а не тут.
Я глибоко вдихнула та теж попрямувала в ту сторону. Цей будинок був більше подібний на палац, аніж на дім звичайних смертних. Я помітила, що великі дерев'яні двері трішки прочинені, та здогадалась, що саме туди мені потрібно йти. Це була досить велика та простора зала, посередині якої стояв стіл. Євген, як голова сімейства, сидів на головному місці. Одразу ж біля нього була мама, а з іншої сторони — Артур. Я трохи розгублено подивилася на це все, адже вільних стільців ще було штук десять.
— Єво, ну чого ти стоїш? — трохи роздратовано сказала мати і показала на місце біля Артура, — Сідай вже!
Мені не хотілося з нею сперечатися, тому я вирішила все ж послухатися. Нічого ж не станеться, якщо я просто посиджу з ним на одній вечері. Я впевнено підійшла та відсунула собі стілець. Час від часу я помічала, що хлопець дивиться на мене і від цього мені ставало ще більш ніяково.
— Єво, я чув, що ти модель, — раптом заговорив Євген.
— Так, є таке.— відповіла я і натягнуто усміхнулася.
— Думаю, що тут ти теж зможеш цим займатися, — сказав чоловік, а мама вже засіяла.
— Було б чудово, — тихо мовила я і понурила голову.
— Я вирішив зробити сюрприз і не сказав Наталії, що ми відкриємо тут її салон, — заявив чоловік, а мама від здивування та радощів ледь не заверещала.
— Євгене, ти зараз серйозно? — вражено спитала вона.
— Звісно, люба, — він усміхнувся та міцно стиснув її руку, — Це ж була твоя мрія.
— Ти неймовірний!
— Все! З мене достатньо! — раптом розлючено сказав Артур і піднявся зі свого стільця.
— Зараз подадуть вечерю, — повідомив його Євген.
— Дякую, але мені перехотілося їсти! Ну а вам смачного!
Хлопець вийшов з кімнати, сильно гримнувши дверима. Я аж підскочила на місці від цього звуку. Вже через декілька хвилин приємна жіночка невеличкого зросту почала заносити та класти на стіл страви. Ми втрьох повечеряли, а тоді Євген показав мені мою кімнату.
Вона знаходилась на другому поверсі по правому боці. Поряд була ванна кімната, якою я могла користуватися. Ще одні двері були навпроти, а інші — одразу ж біля них. Коли я зайшла у свою кімнату, то вражено ахнула. Вона була вдвічі більша, ніж та, в якій я жила раніше. Стіни пофарбовані в ніжний рожевий колір, а подекуди були намальовані квіти. Посередині стояло велике біле ліжко, оздоблене золотим орнаментом. Поряд стола невеличка біла тумба та туалетний столик з дзеркалом

—Ось там твоя гардеробна, — сказав Євген та показав на відсувні двері.

— Ого, — все, що видала з себе я.
— Тобі сподобалось? — усміхнувся чоловік.
— Ви ще питаєте? Я просто в захваті! — голосно скрикнула я і в пориві радості обійняла його, — Дякую вам, Євгене...
— Можна просто Євген. Ну ти поки влаштовуйся, а я покажу твоїй мамі нашу спальню.
— Гаразд, — усміхнулась я та відійшла від нього.
Вже через секунду я почула сміх мами в коридорі та зачинила двері у свою кімнату. Навіть не віриться, що все це відбувається з нами! Ми, звісно, теж не були раніше бідними, але похизуватися значними статками я ніколи не могла. Моя валіза стояла поруч з ліжком і я підійшла до неї. Схоже, водій заніс її, коли ми ще тільки приїхали сюди. Вже ввечері я наповнила ванну та лягла в неї. Гаряча вода допомогла мені розслабитись, а аромат свічок, які я вирішила запалити, заспокоював мене. Потім я закуталась білим махровим рушником, почистила зуби та повністю змила макіяж. Коли я повернулася до своєї кімнати, то одразу ж переодягнулася в піжаму. Мого дорогенького братика ніде не було, і це мене дуже сильно тішило. Схоже, він все-таки живе на квартирі. Я витягнула з валізи свій блокнот та почала описувати кожен момент сьогоднішнього дня. Не знаю, як складеться моє життя в цьому місті, але надіюсь, що я зможу знайти хоча б друзів. Це було б просто чудово! Вночі я проснулась від того, що мені дуже сильно захотілося пити. На годиннику була вже друга ночі, а в горлі було так сухо, що я важко ковтнула. Я одразу ж потягнулася рукою до тумби, на якій завжди залишала склянку води на ніч. Ах, чорт! Я ж не вдома. Мені зовсім не хотілося вилазити з-під ковдри, але я все ж це зробила. Максимально тихо я спустилася на перший поверх та зайшла на кухню. Коли я побачила, яких вона розмірів, то зовсім не здивувалася. Я почала ритися в шухлядах, щоб знайти якусь склянку. Потім я всяко намагалися дотягнутися до неї, але мені це не дуже вдавалося. Тож довелося ставати на стілець. Набравши в склянку холодної води з-під крана, я почала жадібно пити її.
— Вирішила розглянути будинок, поки всі сплять? — почула я за спиною голос Артура і від здивування у мене склянка полетіла на підлогу. Вона з гучним дзвоном розбилася, а уламки розлетілися по всій кухні.
— Тихіше, дурепо! — сказав хлопець, а я розгублено подивилася на підлогу.
— Я...я зараз все приберу, — тихо відповіла я і почала збирати уламки, — Ай! — скрикнула я, коли відчула, що порізала собі палець.
— Господи, ну ти й тупа, — роздратовано мовив Артур та важко видихнув. Він приніс мені звідкись аптечку та поклав її на стільницю. Потім витягнув ще віник та совок і поставив біля мене, — Прибери тут все і залиш. Завтра Анна поставить це все на місце.
— Анна? — перепитала я і нахмурилась.
— Наша домогосподарка, — пояснив мені хлопець.
Я відкрила аптечку та витягнула звідти антисептик. Міцно стиснувши зуби, я обробила ним рану, а потім наліпила зверху лейкопластир.
— Ти тут живеш? — спитала я і подивилася на хлопця.
— А де по-твоєму я маю жити? — обурився Артур, — Це — мій дім!
— Ох, вибач, я не це мала на увазі, — швидко сказала я, — Просто ти вже такий дорослий, а ще досі живеш з батьком.
— Мені лише двадцять років, — буркнув хлопець, — Чи ти хочеш, щоб я з'їхав звідси та залишив цей будинок твоїй матусі? Не дочекаєтесь!
Я трохи напружилась від такого його різкого тону і відійшла на декілька кроків.
— Не розумію, чому ти так ненавидиш нас?
— Ти думаєш, я не знаю, для чого твоя мати зібралася заміж за мого батька? Звісно її приваблюють гроші, і тебе теж!
— Не говори дурниць, — буркнула я й опустила погляд.
— От скажи мені, Єво, — хлопець підійшов впритул до мене і я почула, як хрустять уламки скла під його кросівками, — Ти така сама, як і твоя мати?
— Що ти маєш на увазі? — спитала я і подивилася йому в очі. Хлопець стояв небезпечно близько і від цього всередині з'явилося хвилювання.
— Яка в тебе місія? — тихо сказав хлопець, а я лише нахмурилась від його слів, — Звабити якогось синочка багатого друга мого батька, чи може навіть мене?
— Що? — обурилась я і сердито подивилася на нього, — Я ніколи не буду з кимось заради грошей, ясно тобі? Якщо ти не віриш в щирість почуттів моєї матері до твого батька, то тут я тобі нічим не допоможу, але ти не маєш жодного права думати так про мене!
— Ти лише покірна іграшка в руках своєї мами, — сказав хлопець і нахилився ще ближче, — Тільки я тобі раджу не гратися зі мною, бо буде ой, як не солодко!
Від його близькості мені стало жарко і я відчула, що почервоніла. Цей його проникливий погляд зачіпав якісь потаємні струни мого серця. Хлопець пішов так само раптово, як і з'явився. Я не встигла отямитися від його слів, як Артура вже не було на кухні. Прибравши ті уламки, я все ж повернулася до себе в кімнату. Та заснути мені довго не вдавалося. Всі думки поверталися до його неймовірних очей. Не можу зрозуміти, чому йому так сильно не подобається те, що моя мама тепер з його батьком?
Заснути мені все ж таки вдалося, але от проснутися було дуже складно. Я так сильно не хотіла вставати, що вирішила ще деякий час полежати на ліжку.
Згодом я вилізла з-під ковдри та вирішила піти у ванну. Як тільки я відчинила двері, то від здивування аж рот відкрила. Біля умивальника стояв Артур і чистив зуби. В нього було мокре волосся, як після прийнятого душу, а на талії замотаний білий рушник. Я просто не могла відвести погляд від його неймовірного тіла і просто-таки відверто розглядала хлопця.
— Надивилася? — спитав він, коли завершив чистити зуби.
— Я...Ем..Що? — я повільно підняла голову від його торсу і зустрілася з ним поглядом.
— О, то я бачу, що тобі сподобалось! — Артур подарував мені нахабну посмішку, а я миттєво зашарілася.
— Нічого мені не сподобалося, — тихо буркнула я і склала руки на грудях, — Що ти взагалі робиш в моїй ванні?
— Ого, у твоїй? — здивувався хлопець і підняв одну брову.
— Ну в тебе ж напевно своя має бути!
— Ця ванна кімната — одна на весь другий поверх, — сказав Артур і сердито подивилася на мене, — Такими темпами ви з мамою і весь будинок заберете.
Він пройшов повз мене, не відриваючи погляду від моїх очей. Я побачила, що хлопець зайшов у кімнату, яка знаходиться напроти моєї, сильно гримнувши дверима. Як же він мене бісить! Я швидко почистила зуби та вмила обличчя.
На жаль, я не могла вдягнути свою улюблену стареньку футболку, адже мама б тоді мене прибила. Тож я обрала короткі голубі шорти та рожеву сорочку без рукавів. Своє світле волосся я стягнула у хвіст та зробила мінімальний макіяж на обличчі.
— Доброго ранку, — привіталась я і зайшла в залу, де ми вчора вечеряли.
— Привіт, Євочко. Як тобі спалося на новому місці? — спитав у мене Євген.
— Чудово! — відповіла я і широко усміхнулася.
Мама оглянула мене з ніг до голови та схвально кивнула головою. Артура ще не було, тож я спокійно сіла на своє місце. Може він взагалі передумає з'явитися на сніданок? Та я все ж помилилася, бо вже через декілька хвилин в їдальню зайшов Артур. Того разу на ньому були сині потерті джинси та чорна футболка.
— Доброго ранку, — буркнув хлопець та сів на своє місце біля мене.
В ніс одразу ж вдарив запах його одеколону в перемішку з шампунем. Я повільно закрила очі, вдихаючи цей терпко-солодкий аромат. Навіть його запах викликає у мені такі дивні відчуття та змушує насолоджуватися такими дрібничками. І чому це він так на мене діє? Це ж неправильно і так заборонено!
— У нас є для вас новина, — радісно сказав Євген, а я помітила, що Артур напружився, — Ми з Наталією вирішили зіграти весілля.