53 глава "Каблучка"

Павло.

По закінченню пар ми всі вчотирьох вийшли на вулицю. Погода якраз хороша, щоб погуляти. Але у мене є дуже важлива справа. Я вчора дзвонив Максу, другу Ясі та попросив зустрітися. Сказав, що треба його допомога. І коли він дізнався, що я хочу зробити Ясі пропозицію, то почав телефоном розповідати як він уявляє цю каблучку і сказав, що вже малює дизайн сукні для Ясі.

—  Хто, що робити зараз буде? —  запитав Алекс виводячи мене з думок.

—  Погода хороша, щоб погуляти, —  сказала Яся, —  що на це скажеш? —  вона глянула на мене.

—  Я звісно тільки за, але у мене є невідкладна справа. Треба від’їхати на кілька годин.

—  Яка справа?

—  Справа дуже важлива, —  сказав Алекс та непомітно підморгнув. Він вчора чув мою розмову з Максом, тому довелось розповісти. —  Погуляємо утрьох. Сходимо у кав’ярню. Я пригощаю.

Яся примружила очі — той самий погляд, яким вона зазвичай препарувала емоційний стан суперників перед матчем. Я відчув, як по спині пробіг легкий холодок. Обдурити психолога, який знає кожен твій мікрорух, — завдання складніше, ніж пробити пенальті найкращому воротарю ліги.

— Ти ж знаєш, що я не люблю секретів, — м’яко мовила вона, але в її голосі відчувалися сталеві нотки. — Твоя «державна вага» надто сильно нагадує мені тактичну хитрість.

— Жодної хитрості, тільки логістика, — я швидко поцілував її у щоку, поки вона не встигла виставити професійний захист. — Обіцяю все пояснити за вечерею. Алексе, розважай Ясю і Полю, а я до вас скоро приєднаюсь.

Я майже втік, відчуваючи на собі її вивчальний погляд. За кілька хвилин я вже був у таксі, мчав до майстерні Максиміліана.

***

Майстерня Макса зустріла мене запахом фарби, дорогої тканини та класичної музики, яка грала з колонок. Сам Макс стояв посеред кімнати, із таким азартом розмахував олівцем, ніби це була диригентська паличка.

— Нарешті! — вигукнув він, навіть не вітаючись. — Капітане, ти запізнився на дванадцять хвилин еволюції моєї ідеї! Дивись!

Він різко розгорнув великий ватман. На ньому була зображена каблучка, яка менше за все нагадувала стандартні прикраси з вітрин. Це було переплетення тонких золотих ліній, що нагадували коріння дерев або... нейронні зв’язки. В центрі сяяв камінь, але не просто на лапках, а ніби обійнятий металом.

— Це — «Рівновага», — урочисто проголосив Макс. — Твій спокій і її глибина. Жодних масивних діамантів для «статусу». Тільки інтелект у металі. Що скажеш?

— Максе, це... це вона, — я видихнув, відчуваючи, як вузол у грудях нарешті слабшає. — Саме такою вона і є. Складна, витончена і... неповторна.

— Звісно! Я ж геній! — Макс задоволено відкинув олівець. — А тепер сукня! Я вирішив, що для Ясі нам потрібен не зефірний торт, а щось архітектурне. Шовк, мінімалізм і відкрита спина, щоб підкреслити її впевненість.

— Стій-стій! — я підняв руки в захисному жесті. — Давай спочатку розберемося з «так» після каблучки, а потім будемо шити сукні. Мені ще треба якось виправдатися перед нею за ці «дві години справ».

 ***

Коли я через дві години знайшов друзів у кав’ярні, вони вже допивали другу порцію латте. Яся щось розповідала про Лесю. Здається одну з історій яку розповідала пані Христина, їхня мама. 

Як тільки побачили мене, Яся замовкла. Я сів біля неї.

— Ну що, «державні справи» вирішено? — Яся підсунула мені моє американо. Її голос став знову спокійним, але в очах все ще танцювали іскри цікавості.

— Майже, — я зробив ковток, намагаючись втихомирити пульс. — Залишився останній штрих.

Алекс глянув на мене, потім на Ясю, і раптом дуже голосно закашлявся.

— Полю, сонечко, я думаю їм треба поговорити наодинці.

— Так звісно, — вони зникли швидше, ніж вінгер у контратаці. Ми залишилися вдвох. Затишок кав’ярні, запах кориці й тепло Ясі поруч — у цей момент я зрозумів, що жодні розрахунки Макса не зрівняються з тим, що я відчуваю зараз.

— Ти сьогодні надто напружений навіть для капітана перед фіналом, — прошепотіла вона, кладучи голову мені на плече. 

— Може здача проєкту на мене так вплинула. Хвилювався не менше за тебе.

Я посміхнувся. Моя вболівальниця завжди бачила мене наскрізь. Але цей матч я збирався виграти за власним сценарієм.