Розділ 9.1

Еллі 

Усюди мармур, золоті крани і дзеркала такого розміру, що в них можна було розгледіти власні комплекси в натуральну величину.

Залишивши косметичку на краю масивної раковини, я витягла лінзи і схилилася над умивальником. Кілька кліпань повернули простору різкість. Акварельна розмитість зникла, залишаючи мене сам на сам із суворою реальністю та моїм ранковим відображенням. 

Святий боже. Моє волосся стирчало в різні боки. Здавалося, ніби якась дуже дезорієнтована пташка намагалася звити на моїй маківці затишне гніздо і в процесі переплутала солому з дротами.

Футболка з котиками сповзла на одне плече, а під очима, попри мої вчорашні спроби вмитися, залягли легкі сірі тіні від залишків туші. Я мала вигляд єнота, який пережив тяжке розлучення.

І тут до мене дійшло.

Якщо я справді мала такий вигляд... то який вигляд мав Грем? Я ж щойно на повному серйозі заявила йому, що він «пом’ятий»!

Обережно, наче грабіжник, я привідкрила двері ванної і висунула голову.

Грем спокійно сидів у глибокому шкіряному кріслі біля великого вікна і швидко набирав якесь повідомлення у своєму телефоні. Він був у розстебнутій сорочці, але... Жодного чортового сліду від подушки чи набряклості. Густе темно-русяве волосся спадало на лоб легкими недбалими хвилями. Це виглядало настільки бездоганно і кінематографічно, наче він щойно знімався в рекламі нового нішового парфуму десь на італійському узбережжі й тепер просто відпочивав між дублями.

Він раптом відірвався від екрана і повернув голову в мій бік.

Я блискавично зачинила двері ванної кімнати.

Господи милосердний. Що він тепер про мене подумає? Він точно вирішить, що я ховаюся по кутках і маніячно за ним підглядаю. Еллі, ти…

Притиснулася спиною до прохолодного дерева дверей і шумно видихнула.

Трохи заспокоївшись, я стягнула через голову свою футболку, кинула її на край мармурової тумби й мигцем глянула на себе у величезне дзеркало. На мені залишилася проста бавовняна білизна в дрібну блакитну квіточку. Абсолютно не те вбрання, яке очікуєш побачити на фатальній супутниці мільярдера. Образ швидше натякав на успішний шопінг у підлітковому відділі.

Я зітхнула, скинула із себе все зайве, залишивши останні елементи одягу на світлій плитці, і попрямувала до душової кабіни. Важкий латунний вентиль піддався з приємним опором. Зверху миттєво линув густий потік гарячої води. 

О-о-о... Блаженство. 

М’яка тепла пара поступово огортала кожен сантиметр простору навколо мене, змиваючи залишки вчорашнього стресу, страх перед його родиною, Ванессу з її дурним поглядом і ту незручність від нашого ранкового зіткнення з Гремом.

Гаряча вода завжди діяла на мене як найкращий антидепресант. Настрій стрімко поповз угору.

Я намилила волосся якимось неймовірно дорогим шампунем і заплющила очі. Густа піна від шампуню з ароматом цитрусових та гіркуватого сандалу приємно лоскотала шкіру, створюючи на моїй голові пухнасту білу корону. 

Тихе мугикання під ніс – і я одразу зрозуміла, що акустика в цій мармуровій печері просто феноменальна. Гріх було цим не скористатися.

Тихий спів непомітно трансформувався у значно амбітніший проєкт. Роки примусових занять у хоровій студії дали про себе знати саме зараз, серед хмар ароматної пари та мильних бульбашок. Я театрально відкинула мокре волосся назад і напрочуд глибоко вивела перші ноти класичного джазового блюзу про ріки сліз: «Cry Me a River».

Голос відбився від мармурових стін глибоким, оксамитовим відлунням. Я навіть сама здивувалася, як круто це прозвучало. І тут мене, звісно, понесло.

Співала, перекриваючи шум води, впевнено брала всі складні мелізми, додаючи хрипких, суто джазових ноток на низах. У ці хвилини я була зіркою сцени десь у прокуреному клубі Чикаго двадцятих років. Я імпровізувала, з глибоким відчуттям виспівуючи слова про те, як хтось там має виплакати мені цілу річку, і при цьому активно масажувала собі голову.

Вода шуміла, а я настільки увійшла в кураж, віддавшись ритму і своєму внутрішньому концерту, що видала фінальне, потужне вібрато на найвищій ноті. Різко перекрила воду і, важко дихаючи, задоволено розплющила очі.

– Браво, – пролунав глибокий баритон просто з-за напівпрозорого матового скла.

Я миттєво обхопила мокре тіло руками на рівні грудей.

– Ти що тут робиш? – спитала я, намагаючись сховатися від його уваги, хоча крізь каламутну перегородку він навряд чи бачив щось чіткіше за розмиті обриси.

– Приніс тобі халат, – відповів він з очевидною лукавою усмішкою у тоні. – У тебе чудове вібрато, Еллі. Проте радий буду почути продовження іншим разом, інакше ми безповоротно запізнимося на сніданок.

Я завмерла, не наважуючись навіть дихати, і напружила слух. Почувся тихий звук кроків по мармуру, а потім глухе клацання дверей.

Пішов.

Я з полегшенням видихнула, швидко перекрила воду й обережно прочинила дверцята душової кабіни. На гачку справді висів величезний, білосніжний махровий халат готельного типу. Я миттєво пірнула в нього. Одяг був настільки великим, що рукави довелося підкотити тричі, а поділ діставав мені майже до кісточок.

Саме тут мій погляд упав на бавовняну білизну в дрібну блакитну квіточку, яку я залишила на підлозі.

Чорт, він її бачив, – я ляснула себе по лобі…

Я рішуче згребла її в грудку і запхала глибоко в кишеню халата. Про всяк випадок. Свою розтягнуту футболку з котиками я просто стиснула в кулаці, а з великого рушника спорудила на голові масивний, важкий тюрбан. Моя шия трохи благала про помилування. З таким специфічним захисним екіпіруванням я штовхнула двері спальні й зробила крок уперед.

Завмерла.

Грем стояв біля панорамного вікна і знову зосереджено водив великим пальцем по екрану телефона. Але найголовніше – він уже був повністю зібраний і... до непристойності ідеально вимитий. Мабуть, поки я давала сольний джазовий концерт, він спокійно скористався іншою ванною.