Моя шалена зірка

Пролог

Мене звати Вільям.

Цієї ночі я втратив усе своє життя.

Сьогодні — річниця тієї проклятої ночі.

І ось я, тридцятип’ятирічний чоловік, який уже третій рік поспіль проводить цю ніч у кріслі перед портретом свого минулого.

Перед нею. Перед моєю Олівією.

Я п’яний. Знову.

Сльози змішуються з віскі, а біль — із провиною.

Я плачу так само, як тоді. Як у ту ніч, коли все закінчилося.

Я — жалюгідний дурень, що власноруч зруйнував своє щастя.

І все ж... я кохаю її.

Боже, як же я кохаю.

Моя Олівія...

Мій гріх. Моє спасіння. Моє життя, яке більше не належить мені.

Подобається

#834 в Сучасна проза
#1368 в Жіночий роман

Відредаговано: 17.07.2026