Глава 51

Тірра

Через кілька хвилин я добігла до паркану його будинку, поступово сповільнюючись. Нік був у кількох метрах позаду — мені довелося трохи піддатися, щоб він не почувався зовсім безнадійним. Але щойно я вибігла з-за рогу, як серце тьохнуло: біля воріт стояла Мері, нервово натискаючи щось у телефоні.

​Я не встигла попередити Ніка. Він з розбігу вхопив мене за талію, підкинув і перекинув через плече, як здобич.

​— Наздогнав! — весело закричав він, починаючи кружляти зі мною на плечі.

​— Відпусти, там Мері! — прошипіла я йому в спину, відчуваючи, як обличчя починає палати.

​Нік завмер і повільно повернувся. Його ентузіазм трохи згас, але він не розгубився.

​— Привіт, тітко! Чому так рано? — промовив він таким тоном, ніби кружляти з дівчиною на плечі посеред вулиці — його звичайна ранкова рутина.

​— Допомогти приїхала. Бачу, що наступного разу треба попереджати за кілька годин, — зі смішком відповіла вона.

​Я почала брикатися, намагаючись вирватися з його «полону».

— Ніку! Опусти! — прогарчала я і, не втримавшись, відчутно вкусила його за сідницю.

​— Ай! Добре, добре! — цей нахаба нарешті поставив мене на ноги й одразу відступив на крок, побачивши мій розлючений погляд. — Тільки не бий!

​— Я подумаю, — кинула я крізь стиснуті щелепи й повернулася до Мері, намагаючись повернути собі гідність. — Вибачте за це. Нік просто... дуркує.

​— Я рада, що вам весело, — знову засміялася вона. — Це через ці ігри я не можу потрапити в будинок? Пароль змінено, на дзвінки ніхто не відповідає...

​— Я забув попередити. Це в охоронній агенції порадили іноді міняти коди. Ось, прийшов час, — спокійно збрехав Нік, навіть не моргнувши оком.

​— Бреше і не кривиться. Кого я виховала? — Мері хитала головою, але в її очах було схвалення.

​— То чого ти так рано? — Нік майстерно перевів тему й, пішов ближче, впевнено вхопивши мене за долоню. Я слухняно попленталася за ним до будинку.

​— Треба підготувати вечерю, зробити зачіску і макіяж для Тірри. Я кілька днів вивчала YouTube, дивилася, як зробити все ідеально, — задоволено пояснила вона.

​— Ти наче президента зустрічати зібралася, — хмикнув Нік, відкриваючи ворота й пропускаючи нас у двір.

​— Ще гірше, Ніку. Емілі такого нагородила, що у мене вуха в’янули, поки твоя мати мені переказувала. Треба зробити все, щоб твої батьки знали: тій малій шмаркачці вірити не можна. Окрім одного пункту, як я бачу, — вона знову хитро всміхнулася, дивлячись на наші зчеплені руки.

Цікаво, що ж ця мала про мене наговорила? Мені це все не подобається. І ця вся ситуація теж.

— Якого? — перепитав Нік, здивовано піднявши брови.

​— Ваших цікавих стосунків, Ніку! — Мері хитро підморгнула мені. — Я ж бачу, як усе змінилося. Навіть повітря між вами тепер інше. Думаю, вам доведеться терміново змінювати легенду, бо «колегами» вас уже точно не назвеш.

​Я мимоволі відчула, як щоки починають палати. Ну все, я його вб’ю! Не те щоб мені було соромно за те, що сталося між нами, але я зовсім не була готова до того, що про це знатимуть усі навколо вже за годину.

​Нік глянув на мене й винувато усміхнувся, зрозумівши мою реакцію. Потім він знову повернувся до тітки, напустивши на себе грізний вигляд, і промовив низьким, майже театральним голосом:

​— Мері, ти надто багато знаєш… Бачила у фільмах, що буває з такими свідками?

​— Ой, коли ж ти вже подорослішаєш, дурнику? — засміялася жінка, абсолютно не вражена його «загрозою». — Ану марш у душ, обоє! А я поки проведу ревізію ваших запасів і подивлюся, з чого готувати вечерю.

​Вона махнула на нас рукою й пішла в бік кухні, наспівуючи якусь веселу мелодію. Я залишилася стояти посеред вітальні, зла, як тисяча демонів. Нік підійшов ближче, обережно взяв мою руку і притис її до своїх губ.

​— Моя королево, можливо, домовимося? — він заглянув мені в очі, і я побачила, що в нього просто неймовірно гарний настрій. — Я бачу по твоєму погляду, що в думках ти вже відрубала мені голову мечем. Я готовий спокутувати свою провину будь-яким іншим способом.

​Я не витримала й пирхнула від сміху, відчуваючи, як злість миттєво зникає. Дійсно, чого я так закипіла? Мері справді бачить усе наскрізь, і те, що вона знає про наші стосунки, насправді нічого не змінює. Навпаки — тепер у нас є союзник.

​— З тебе масаж ніг за мої витрачені нерви, — я підійшла впритул і владно тицьнула пальцем йому в груди.

​— М-м-м, можу зробити масаж не тільки ніг... — спокусливо промовив він, притягуючи мене за талію.

​Він наблизився до мого обличчя і знову впився в мої губи палким поцілунком, від якого всі думки про вечерю, батьків і Емілі вилетіли з голови.