Ох і великодній кролик...

    Всім привіт. Я Валентина — Богиня кохання. Не вірите? І правильно робите... Насправді цей титул я сама собі вигадала, бо слово "купідон" мені не до смаку.
   А взагалі, якого дідька лисого, мене нарекли цим дурнуватим прізвиськом?! Я ж не якась там рожева шмаркля, а найпрекрасніша магічна істота в усьому світі. Так-так, з самооцінкою в мене проблем немає.
   Вже понад дві тисячі років я приношу людям кохання. Саме я єднаю душі та серця у священному танку чуттєвості. Однак ці дивні людиська навіть не знають про мої заслуги. Вони, бачте, вигадали якогось мученика Валентина і поклоняються йому з року в рік - 14 лютого. Навіть свято вигадали й назвали "Днем Святого Валентина". В мене просто немає слів — телепні.
   Краще б вже святкували "день душевно хворих". Він теж припадає на цю сакральну для них дату. Можливо, навіть зекономили б...
   - Гей, Валентино, мені довго чекати? - до мене озвався мій товариш, а за сумісництвом — великодній кролик, на ім'я Бакс. Ще той пройдисвіт, скажу я вам.
   - Не підганяй. Маю добре подумати.
   - Та що там думати? Це дурень, а не високоінтелектуальна гра. Ти або б'єш, або забираєш, — Бакс дістав з кишені товсту сигару та майстерно підпалив її кінчик запальничкою. Затягнувшись, він примружив очі від задоволення.
   Я ще раз переглянула карти. На руках в мене були дві шістки, пікова десятка, валет і дві дами. Щойно я вихопила одну карту, щоб врешті-решт побити сімку Бакса, як він вигукнув, — Стій! Ми ж ще не визначились з бажанням. Так не годиться.
   Моя рука з картою застигла в повітрі.
   - А хіба тобі не все одно яке бажання виконувати? - я зухвало поглянула на кролика. Він відкинувся на спинку плетеного з лози крісла та заворушив довгими вусами посміхаючись.
   - Не будь такою самовпевненою, Вал. Ми ще не знаємо хто програє...
   - Байдуже, — я махнула рукою. - Навіть якщо програю — виконаю будь-яке бажання. Твоє здоров'я, — я підняла келих з вином і зробила декілька ковтків, насолоджуючись приємним смаком напою.
   - Я б на твоєму місці все ж знизив градус самовпевненості. Тим паче ти навіть не здогадуєшся, що саме я вигадав.
   - Баксе, скільки ми з тобою знайомі? Тисячу, тисячу п'ятсот років?... Нічого собі! - здивовано вигукнула, коли порахувала в голові скільки років товаришую з великоднім кроликом. - Це виходить я терплю твій паскудний характер півтори тисячі років?! Та мені мають ще кілька десятків титулів і привілей накинути за це! Нагадай, щоб я при нагоді поговорила щодо цього з Арканумом.
   - Ха-ха. Дуже смішно, Вал, — кролик закотив очі. - Це ти у нас пані "нестерпність", тож облиш блюзнірство і послухай мене. Якщо я виграю, то ти знайдеш пару найвідомішому холостяку пекла. Здогадалася про кого йдеться?
   Звісно, я зрозуміла кого мав на увазі Бакс. Проте вирішила змовчати. Можливо, якщо товариш подумає, що мені однаково, то змінить бажання...
   Ох, як же мені не хотілося мати справу з сином сатани — Астаротом. Однак ніколи не зізнаюся в цьому Баксу. Нехай і далі думає, що я ладна на все і ніщо не зупинить мого нестримного норову.
   - Може вигадаєш щось важче? - спробувала піти ва-банк. - Баксе, друже, це ж насправді легке завдання і ми обоє знаємо, що я швидко з ним впораюсь, — підморгнувши кролику, я подумки намагалася схилити його на свій бік.
   - Якщо це так легко як ти кажеш, то чому розхвилювалася? - Бакс глибоко затягнувся сигарою і повільно видихнув кільце диму.
   - А чому це ти вирішив, що я хвилююсь? Мені байдуже, якщо програю, то даю слово — знайду пару Астароту, чого б мені це не коштувало.
   - Вал, не просто пару, а кохання. Ти ж купідон! Так зроби це як істинна Богиня кохання, котрою себе й називаєш. До речі, якщо в тебе це вийде, то я особисто звернуся до Арканума, щоб нарешті подарував тобі цей титул і переписав історію. Ти ж хочеш, щоб саме тебе згадували люди чотирнадцятого лютого? Бажаєш отримати власне свято і щоб всі нарешті забули про якогось там мученика Валентина?
   Вміє цей чортяка мотивувати... Не дивно, що його поважають дорослі та діти. Хоча якби хтось побачив цього цінителя дорогого коньяку та сигар у вільний час, то вмить би перестав згадувати на Великдень. Повірте мені на слово, ви не захочете бачити його в стані сп'яніння. То видовище не для слабкодухих.
   - Була не була! - мої очі заблищали від азарту. - Тільки перетасуймо карти.
   - Впізнаю свою подругу, — вільною лапою кролик зібрав всі карти зі столу та почав їх уважно перемішувати. Через декілька хвилин він закінчив і роздав їх — гра почалась.
   Подумки я вже приміряла на себе новий титул і раділа, що зможу нарешті стати справжньою Богинею. Чому я так думала? Біс його знає... Просто я не вірила, що програю, коли на кону такий омріяний приз.
   До того ж мені було відомо як Арканум ставиться до Бакса. Великодній кролик, ледь не найулюбленіша істота для нашого головного. 
   Ох, та ви ж не знаєте хто такий Арканум... Зараз швиденько все поясню. 
    З давніх часів люди вигадали собі Бога. І що найцікавіше — у кожного народу він свій: Будда, Ісус, Аллах, Вішну, Мулунгу... Не буду перераховувати всіх, адже це аж занадто довго.
   Однак насправді Бог лише один і це саме Арканум. Він створив світ та все, що в ньому знаходиться, включаючи нас — магічних істот.
    Та я відволіклася від гри, а зараз якраз найважливіший момент, коли вирішиться моя доля чи, можливо, недоля. 
   - А ці чудові шістки тобі на погони, моя люба Вал, — Бакс ляснув мене по плечах своїми пухнастими лапками, в яких тримав злощасні карти.
   - Та як же це?.. Та що ж це?... - я закліпала очима здивовано озираючись.
   - А казав я тобі, щоб ти не була такою самовпевненою? Казав, а ти не послухалася й от тепер маєш, — голос кролика набув повчальних ноток. Він наповнив свій келих по вінця коньяком та випив його в три ковтки. - До речі, передавай привіт Астароту, — глузливо промовив кріль. 
    Моя вам порада — ніколи не грайте в карти з великоднім кроликом...