Розділ 27. Поява Короля

Сто двадцять секунд. 

Хронометр на режисерському пульті безжально відраховував миті до мого публічного краху. Музика в залі ставала дедалі гучнішою, перші такти «Оксамитової ночі» вже вібрували під ногами глядачів, а мої дівчата-моделі повільно крокували по подіуму, залишаючи за собою порожній, зяючий простір по центру. Помічник режисера вже підняв червоний маркер, щоб перекреслити моє прізвище у зведеному протоколі конкурсу.

І саме в ту мить, коли я заплющила очі, готуючись почути слово «дискваліфікація», важкі пластикові двері бекстейджу з гуркотом відчинилися, вдарившись об обмежувач.

У гримерку буквально влетів Максим.

Він важко дихав, його футболка була мокрою від бігу, а на щоці темніла свіжа садна — мабуть, результат прориву крізь щільну охорону на вході для преси. Позаду нього, ледь тримаючись на ногах від утоми, але з переможними посмішками на обличчях, забігли Оля та Влад. Оля переможно підкинула вгору затиснутий у кулаці диктофон — їхній план спрацював, правда була доставлена адресату.

Максим не вимовив жодного слова. Його погляд — хижий, гарячий, повністю очищений від колишнього сумніву — миттєво знайшов мене у натовпі, а потім перевівся на залізну стійку. Він рішуче рушив повз заціпенілих від шоку студентів, одним різким рухом хапнув дерев'яні плечики з вугільно-чорним оксамитовим піджаком і зник за щільною шторою кабінки для переодягання.

— Сорок секунд! — крикнув режисер, хапаючись за голову. — Ковальова, якщо твій хлопець не вийде зараз, я вимикаю світло на точці!
Штора кабінки з шумом відсунулася. І в ту ж секунду в гамірній, божевільній гримерці стало тихо. Наче хтось вимкнув звук у всьому корпусі академії.

Максим зробив крок уперед, і під світлом низьких ламп бекстейджу він виглядав не просто як капітан баскетбольної команди. Він виглядав як справжній Король. Людина, народжена для того, щоб підкорювати світові подіуми.

Мій шедевр сидів на ньому як влитий, повторюючи кожен контур його потужного, атлетичного тіла. Важкий чорний оксамит ідеально облягав його широкі плечі та груди, візуально звужуючи талію й створюючи монументальну, бездоганну архітектуру чоловічої сили. Латунні вінтажні ґудзики тьмяно виблискували, додаючи образу королівського, майже містичного шику. Лінія посадки рукава, над якою я плакала стільки ночей, виглядала бездоганно — тканина рухалася разом із ним, не залишаючи жодної зайвої складки. У поєднанні з його суворим, вольовим обличчям та скуйовдженим темним волоссям це був чистий, нищівний тріумф високої моди.

Він ішов крізь занімілу гримерку прямо до мене, тримаючи спину так, наче за ним уже йшли сотні спалахів камери. Моє серце зробило шалений вибух полегшення. Весь депресивний стан, уся тривога, весь страх і виснаження останніх днів просто випарувалися, згорівши в одну мить у вогні цього неймовірного, солодкого примирення без слів. Нам не потрібні були пояснення — усе було написано в його зелених очах, які зараз палали безжальною рішучістю.

Максим зупинився в кроці від мене. Його великі, теплі долоні опустилися на мої руки, які помітно тремтіли. Він міцно стиснув мої пальці, передаючи мені свою залізову, абсолютну впевненість.

— Вибач, що запізнився, кравчине, — тихо, але так низько й пристрасно, що по моїй шкірі пробігли тисячі мурашок, промовив він. Його губи злегка здригнулися в упевненій посмішці. — Справи з батьком затягнулися. Але тепер усе позаду. Я прийшов перемагати для своєї дизайнерки. Наш контракт закінчився, Діан. Тепер починається наше життя.

Я змогла лише кивнути, ковтаючи сльози, які цього разу були сльозами абсолютного, безмежного щастя. Повне примирення затопило мою душу. Карина й Артур думали, що розбили нас, але вони лише змусили нас загартуватися.

— Десять секунд! Чоловічий вихід! На позицію! — загорлав режисер.

Максим востаннє подивився на мене, поправив лацкан піджака й повернувся обличчям до яскравої смуги світла.

Інтрига вийшла на свій піковий рівень. Попереду був вихід на подіум, прямо під приціл сотень камер журналістів, міжнародного журі та ошелешеної Карини, яка ще не знала, що її тріумф щоночі скасовується. Максим зробив глибокий вдих і впевнено ступив у сліпуче сяйво софітів.

 Шоу розпочалося.