Розділ 4. Чоловіча територія. Арман

Щось я не втямлю, які документи треба перевіряти саме на балконі? Стопудово шепочуться про нас, вигадуючи підступну жіночу стратегію: «як додати хлопцям головного болю». Дівчата полюбляють ускладнювати нам життя.

А Зойка за ці три роки дійсно змінилася, розквітла, округлилася у потрібних місцях, стала такою спокусливою задерикуватою штучкою, що мені вже кортить зненацька притиснути цю красуньку до стіни й дізнатися які ж її губи на смак.

Звісно, дефіциту дівчат в мене ніколи не було, навіть навпаки доводилося від деяких ховатися, але лише ця руденька Колючка доводить мене до помутніння розуму та безсоромних бажань.

Роблю ще один ковток гіркої кави, потай спостерігаючи за Зойкою. Треба буде дізнатися чи є в неї кавалер, чи вона досі на мене чекає?

— Слухай, бро, — важко зітхнувши, Богдан підвалює ближче, сунувши руки в кишені цих дитячих штанів. І хоч як він намагається надати своєму обличчю серйозний вигляд – каченята на штанях анулюють усі його зусилля. — Я ж бачу, як ти на неї дивишся. На мою малу.

Повільно переводжу погляд на друга, запитально скинувши брову:

— І як же я на неї дивлюся?

— Як зголоднілий мисливець на соковитий стейк, ось як! — Богдан невдоволено хитає головою. — Я ж попереджав тебе ще перед вильотом. Зоя — моя сестра і підбивати до неї клини суворо забороняється. Ти ж пам’ятаєш, в мене є одне залізне правило — жодних моїх друзів поруч із нею, аби мені ніколи не довелося обирати між дружбою та сестрою, бо я завжди обиратиму цю вреднюгу! Так, вона колюча та нестерпна, працює в умовах жорсткої конкуренції з чоловіками й може пробити колесо ножем, якщо їй щось не сподобається, характер в неї штормовий, язик наче жало, але я її дуже люблю і хочу вберегти від розчарувань.

Тихенько сміюсь, опустивши очі в кружку, потім знову скидаю погляд на найліпшого друга. Відчуваю, як із мене сповзає моя жартівлива маска, відкриваючи дещо набагато глибше, те, що йому не надто сподобається.

— Вона змінилася, Бодю, — промовляю з легким сумом та краплею захвату. — Твоя сестра вже давно не те дівчисько, яке бігало за нами зі скакалкою. Зоя стала магнетично-привабливою жінкою. Вперта, горда, з цим своїм бісовим вогником в очах. І цей її «капосний характер»... знаєш, мені від нього ще дужче греблю рве.

Богдан застиг, уважно роздивляючись мою фізіономію наче вперше бачить.

— Аріку, ти це серйозно? — рішуче впирає руки в боки. — Друже, адже ти розумієш, що це не черговий флірт після шоу, не одноразовий секс? Якщо ти розіб'єш їй серце, мені доведеться танцювати соло, бо я тебе просто закопаю.

— Я в курсі, не думай, що я увімкнув дурника, — криво посміхаюся. — Але, здається, це Зоя швидше розіб'є серце мені, ніж я їй. Вона ж вдає, що терпіти мене не може. Для неї я просто «хлопець у блискітках, легковажний балерун».

— Та годі тобі, теж мені… знайшов хижачку, — Богдан плескає мене по плечу, знову перемкнувшись на звичний розслаблений тон. — Просто покажи їй, що ти вмієш не тільки стегнами на сцені рухати, якщо вже усе настільки серйозно. Хоча... якщо чесно, дивися краще на її подругу. Оце бойова дівка! В мене від цієї Мілани дар мови відбирає. Ти бачив це почуття стилю? Ці джинси? Цей... холодний владний блиск в очах?

Фиркаю, ледь не поперхнувшись кавою:

— Бодю, вона дивилася на тебе так, ніби підбирала відповідний калібр для твоєї довбешки.

— Це вона так фліртує, дає зрозуміти, що я їй небайдужий! — переконливо заявляє мені він, випрямляючи спину. — Мілана просто вражена моїм харизматичним силуетом. Жінки люблять впевнених чоловіків. Я сьогодні ж запрошу її на побачення. Або в тир... Ні, краще на каву, бо в тирі вона мене точно ще «випадково» пристрелить.

— Удачі, «альфа-самець», — давлюся сміхом, уявляючи Бодю в тирі. Пригадую, як він знепритомнів у минулому році, коли після бійки в барі якийсь неадекват наставив на нього зброю. — Тільки штани з качками зніми, бо вона твоє серце через них не розгледить!

Перед тим як відчинитися, двері балкона тихенько рипнули, наче даючи сигнал «увага, підготуватися».

На кухню впевненим кроком повертаються ці дві красуні, які були б зовсім не проти влаштувати тут місцевий матріархат.

— Отже, хлопці, маю вам дещо сказати, — зупинившись в центрі кухні, Зоя щосили ігнорує мій оголений торс. Маленька, я ж усе бачу і навіть читаю твої думки. — Правила проживання в нашій квартирі: посуд та підлогу миєте самі, після дванадцятої ночі — тиша, і жодних ваших фанаток під дверима.

— А як щодо не фанаток? Знаю таку одну, — підходжу до неї майже впритул, досі тримаючи в руках порожню кружку. Мабуть тому, що вона належить їй. Нахиляюсь до її милого личка, аби полоскотати руденькій Колючці нерви, бо є в цьому якийсь особливий кайф. — Якщо, наприклад, сама господинька і володарка сталевого коня захоче завітати до мене в кімнату пізно ввечері?

— Господинька і володарка завітає до тебе хіба що з ганчіркою та відром, щоб ти своїми білими руцями помив підлогу, — вона все ж таки витримала мій погляд, посміхнувшись найсолодшою зі своїх вдаваних посмішок. — І взагалі, Армане... у тебе ж сьогодні тренування? Чи зірки шоу-бізнесу відпочивають до обіду як вгодовані пани?

Відчуваю, що не просто так питає, у цих натяках прихована якась каверза, тому мої губи знову кривить азартна посмішка.

— У мене тренування о другій. Колючко, хочеш подивитися, як працюють справжні зірки?

— О, залюбки гляну, як ти стрибаєш козликом, — кидає на мене зухвалий погляд, усвідомлено і безсовісно мене дражнячи. — Хочу на власні очі побачити, як ти видихнешся через п'ятнадцять хвилин.

Мілана поруч із Зойкою якось хитро їй підморгує, а Богдан, примостившись за моєю спиною, намагається непомітно розгладити качок на своїх штанах, готуючись зробити свій перший «фатальний» крок до інструкторки зі стрільби. Здається, мій друг запав не на ту дівчину, вона йому не по зубах, з такою на побачення в тир треба лише у підгузку ходити.