Розділ 3. Правила гри

— Ти з глузду з'їхав?! Богдане, у нас двокімнатна квартира і лише два ліжка! Де він, по-твоєму, має спати? На балконі між банками з огірками?!

Вискакую з машини одразу після того, як ми припаркувалися біля нашого будинку. Злива вже знову перейшла в дрібну мряку, але повітря настільки насичене електрикою через присутність Армана, що у мене в буквальному сенсі волосся стало дибки.

Богдан витягує з багажника останню валізу й винувато чухає свою потилицю.

— Та годі тобі бурчати, Колючко! Це всього лише на кілька днів. У нього там ремонтники щось із проводкою наплутали. Не ночувати ж йому знову в готелі?! Ми тими клятими готелями три роки по світу тинялися. Постелю йому на підлозі в моїй кімнаті. До речі... ти ж пам'ятаєш моє правило? — Богдан раптово робить серйозний писок старшого брата, тицяючи в мене вказівним пальцем. — Жодних загравань з моїм найкращим другом. Арман для тебе — табу. Він мій колега і бро. Зрозуміла?

От дарма він це сказав, ой дарма. Я так сильно стискаю зуби, що вони аж риплять:

— По-перше, мені двадцять два, і ти мені не вказуєш! По-друге, єдине, що я хочу зробити з твоїм «бро» — це виставити його за двері!

— Між іншим, у мене є класне заспокійливе, на рудих дівчат воно теж діє, — тихо промовляє Арман, проходячи повз мене з валізою. На секунду він зупиняється поруч, опустивши погляд на мої стиснуті кулаки, і ще й підморгує. — Не переживай, мала, зірки естрадного шоу не кусаюся. Якщо тільки ти сама мене про це не попросиш.

— Армане, ще одне слово, і ти спатимеш у «Хонді» з опущеними вікнами! — гримаю на нього.

— Колючко, ти ще довго будеш про мене мріяти? Може, настав час зробити те, що тобі хочеться? — навмисне дражнить мене Арман, чекаючи на мої колючі шпички у відповідь. Богдан якраз потупав до під’їзду, тож він не чує нашої пристрасної перепалки.

— Те, що мені кортить з тобою зробити — має кримінальну статтю. Я не можу відлупцювати зірку естрадного шоу лише тому, що він мені це дозволив, — дратую його своїми солодкими посмішками. — Тим паче, якщо я подряпаю твоє гарне личко, на мене почнуть полювати твої фанатки. Тож не всі мрії мають збуватися, Арманчику. А про що фантазуєш ти, танцюристе? — підозрюю, що він вже завівся і тепер обов’язково вигадає якусь провокацію. 

— Початок моїх фантазій, Колючко, дуже гарячий, але наприкінці ти завжди кажеш мені «так». Хочеш дізнатися подробиці? Гадаю, ти вже достатньо доросла, аби порушувати правила?

— Пф, то ти ще той мрійник! — пирхаю, смикаючи плічком. — Все жартиками сиплеш… ну-ну.

Хлопці поїхали ліфтом, я принципово йду сходами, хоча втомилася, як собака. Зараз зачинюся у своїй кімнаті та ненадовго вимкну думки, міцно обіймаючи подушку. З братом все одно відверто не поспілкуєшся поки цей кучерявий красотун поруч. Доведеться чекати поки Арман поїде або здійснити давню мрію – зняти собі окрему затишну квартирку, лише моє дівчаче гніздечко. Певно так і зроблю.

  Наступного ранку моя кухня раптово перетворюється на зону «бойових дій». Виходжу з кімнати в своїй улюбленій розтягнутій футболці, на голові неохайний пучок, одне око ще ніяк не прокинеться. Розраховую лише на спокій, міцну каву і щось смачненьке до неї. Але замість ранкового релаксу на мене чекає… ВІН.

Нахаба ще й без сорочки, з голим торсом. Яка зухвалість!

Арман стоїть біля плити в самих лише сірих спортивних штанах з низькою посадкою, демонструючи свої спокусливі чоловічі стегна. Світло з вікна ідеально окреслює кубики його преса, косі м’язи на животі та розкішні рельєфні плечі. Ліниво наливаючи собі кави в мою улюблену кружку, він певно розраховує саме на такий ефект. Бо я застигаю в дверях, рахуючи, скільки разів моє серце пропустило удари, а в голові крутиться зрадницька думка:

«Чорт забирай, а танці — це справді пекельний труд, тренування не для слабаків, он яке собі тіло виліпив… справжня цукерочка»

І саме цієї миті цей балерун повільно розвертається, спершись стегнами об стільницю й гучно сьорбає каву. Дійсно, куди йому поспішати, він не проти і напоєм насолодитися, і дівчину подражнити, так навіть веселіше.

— Доброго ранку, руденька. Бажаєш кавусі? Чи суворі таксистки не снідають? Дієта, аскетизм й таке інше?

— Я бажаю, щоб на моїй кухні люди носили одяг, — відрізаю з іронією, силоміць змушуючи себе дивитися йому виключно в очі, а не на його груди чи не дай Боже на живіт. — І це, до речі, моя кружка.

— Тепер вона наша… спільна, — він знову дражливо посміхається, зробивши ще один повільний ковточок.

Як добре, що у цей момент двері квартири відчиняються без дзвінка, впускаючи мою любу подружку, яка має дублікат ключів.

Мілана оцінює нашу мізансцену за одну секунду: напівоголений Арман з чашечкою кави, я розбурхана та червона, і Богдан, який щойно сонно вивалився зі своєї кімнати в кумедних піжамних штанях із жовтими качечками.

— Ого, — Мілана демонстративно знімає сонячні окуляри. — Я бачу, тут ранок у стилі обкладинки любовного роману. Богдане, качки на штанях — це твій новий сценічний костюмчик? Не скажу, що сексуально, але щось у цьому є.

Богдан миттєво випростовується, намагаючись втягнути живіт і надати собі максимальної маскулінності. Ой, я не можу, такий смішний!

— Мілано, із самого рання завітала до нас у гості? А я якраз збирався робити руханку. Знаєш, професійна форма вимагає...

— Збережи сили для стрільбища, танцюристе. Якось візьму тебе із собою, подивимося на що ти здатен, — перебиває вона його, кидаючи на мене виразний погляд. — Зою, ходімо на балкон. Нам треба дещо перевірити по документах.

На балконі, заховавшись за сушаркою для білизни, спираючись на підвіконня Міла ледь стримує регіт:

— Ні, ти це бачила? — шепоче вона. — Твій братик у моїй присутності намагається зображати альфа-самця, хоча в нього на дупі намальований Дональд Дак! А Арман... ну, слухай, Колючко, танцюрист чи ні, але торс у нього на мільйон доларів. Такий гарячий хлопець… м-м-м!