Розділ 2. Вогнепальний флірт

— Як я заспіваю? Сонце, співати – то не моє. Якщо якійсь нахаба перетинає межу – я одразу шукаю на його тілі больову точку, — різко повертаюся обличчям до Армана, намагаючись ігнорувати той факт, що від його близькості та аромату сандалу – в мене на секунду перехопило подих та сталося замикання.

— Ох і мала… Багажник у тебе справді замалий для наших валіз, — як ні в чому не бувало посміхається цей балерун, роблячи крок назад й піднімаючи свій величезний багаж. Але цей дратуючий, переможний вогник у його очах чітко дає мені зрозуміти: він чудово бачив, як на якусь мить я втратила контроль.

— Щоб ти знав, Армане, мій багажник — ідеальний. Це просто дехто бере з собою в турне забагато сценічних костюмів із пір'я, мережива та латексу! — кинувши, різко зачиняю кришку багажника прямо перед його носом. Валізи дійсно ледь вмістилися, бідолашні мої амортизатори.

Поки Арман із хижою посмішкою спостерігає за моєю реакцією, Богдан тим часом нарешті звернув увагу на пасажирське сидіння моєї «Хонди».

Скло опустилося, і звідти на мого брата спокійним поглядом богині грому дивиться Мілана, повільно жуючи жуйку. На ній сьогодні темні джинси, біла обтягуюча майка та шкіряна портупея для зброї, яку вона ще не встигла зняти після зміни.

Мій братик аж завмер, вражений її убойною харизмою, обеззброїла з першого погляду, так би мовити. Його самовпевнений вигляд «зірки міжнародного шоу» миттєво кудись випарувався, але натомість увімкнувся інстинкт самця-мисливця. Тож цей брутал-звабник підходить до дверцят, козирно спирається ліктем на дах машини й видає свою фірмову, як йому здається, карколомну посмішку.

— Ого... Зойко, чому не попередила, що у тебе в таксі нудьгує така чарівна краля? — Богдан нахиляється нижче, оглядаючи Мілану з ніг до голови. — Привіт, красуне. Я Богдан. Головна причина, чому це місто взагалі має світло. А ти, мабуть, якась модель? Чи, може, фітнес-інструкторка?

От дурко, однією фразою усе зіпсував. Моя подруга таких самозакоханих піжонів об коліно ламає. Мілана повільно переводить на нього свій погляд, опустивши темні окуляри на кінчик носа й злегка скинувши одну брову.

— Я працюю з тими, хто погано цілиться, Богданчику. Допомагаю людям втрачати ілюзії щодо власної привабливості та влучності, — відрізає рівним, абсолютно байдужим голосом. — Можеш звати мене Міланою Вікторівною… поки що. 

— О, то ти психолог? — Богдан грайливо підморгує. — Люблю дівчат з інтелектом.

Голосно пирхнувши, вдаю, що закашлялася. Поруч зі мною тихо трясуться плечі Армана — він явно розуміє ситуацію трохи краще за мого брата, оскільки встиг помітити чохол для револьвера на поясі Мілани.

— Угу, майже психолог. Я дивлюся, ти ще той «вундеркінд», — Мілана дістає з сумки важкий чорний кейс із логотипом тиру й навмисно голосно клацає металевими засувками. — Інструкторка зі стрільби. Калібр 9 міліметрів. Працюю з важкими випадками. Особливо з тими, хто занадто близько підходить до моїх дверей.

Богдан так виразно закляк, хоч картину малюй «Не чекали». Його рука, що так брутально лежала на рамці вікна, делікатно й дуже повільно сповзає вниз.

— О… стрільба. Це... це дуже сексуально. І небезпечно. Мені подобається, — нервово ковтнувши, мій братик робить пів кроку назад, але все ще намагається «тримати фасон» крутого чувака.

— Танцюристи, сідайте вже в машину, скільки можна стирчати під дощем? — вставляю діловитим тоном, відчинивши водійські дверцята. — Поки ми тут язиками чешемо, у мене лічильник цокає. І так, Армане — ти сідаєш назад разом з Богданом. І щоб я бачила ваші руки в дзеркалі заднього виду!

Рух до центру міста ускладнюється через негоду. Дощ за вікном лише посилюється, двірники ритмічно шелестять по склу, а в салоні мого авто панує гримуча суміш аромату мокрого асфальту, важких чоловічих парфумів та невидимих електричних і збіса кусючих розрядів. Вони лоскочуть мені потилицю, кінчики вух та навіть пучки на пальцях – і все через цього кучерявого танцюриста.

Богдан з заднього сидіння намагається розпитати Мілану про її роботу, регулярно отримуючи короткі, як постріли й холодні, як сталь, відповіді. Вона його навмисно цим заводить, ця дівчина вміє дратувати хлопців.

А от Арман... Арман узагалі на дорогу не дивиться.

Трясця, у дзеркалі заднього виду я постійно відчуваю на собі його погляд. Всівся прямо по центру, відкинувшись на спинку сидіння, ледь вмостив свої довгі ноги в салоні, а темно-карі очі вивчають кожен мій рух: як я стискаю кермо, як перемикаю передачі, як закушую губу на складних поворотах. От хто йому дозволяв на мене витріщатися?

— Що? — не витримую, зупинившись на червоному світлі світлофора, й зустрічаюся з ним поглядом у дзеркалі. — Перевіряєш, чи не вріжуся я в стовп? Не довіряєш дівчині за кермом?

— Ні, — тихо відказує Арман. Його голос у напівтемряві салону, як на зло, звучить небезпечно привабливо, майже спокусливо. — Просто дивлюся, як ти нервуєш.

— Я не нервую!

— У тебе пальці біліють на кермі кожного разу, коли я на тебе дивлюся, Колючко, — він злегка нахиляється вперед, сунувши свою симпатичну мордяку прямо між передніми сидіннями. — Ти так стараєшся здаватися суворою дорослою леді. Але я досі бачу дівчисько, яке червоніє після кожного мого слова.

Різко натискаю на газ, коли загорілося зелене, через що Армана красиво відкидає назад на сидіння.

— Затям собі, Арманчику, — шиплю, глянувши на нього в дзеркало з максимальною зухвалістю, на яку лише здатна. — Сором’язлива дівчинка з брекетами залишилася в минулому. Її доросла версія вміє ставити нахаб на місце. Якщо ти ще раз вистромиш свою самозакохану фізіономію так близько до мого сидіння, я застосую екстрене гальмування, і твій ідеальний ніс зустрінеться з моїм підголівником.

Тиша на задньому сидінні панує лише кілька секунд, після чого Арман починає давитися низьким оксамитовим сміхом, явно прийнявши мій виклик.

— Богдане, друже, — за хвилину звертається до мого брата, не зводячи очей з мого дзеркала. — Щиро тобі дякую, що запросив мене зупинитися у вас на кілька днів, поки в моїй квартирі не закінчать ремонт. Здається, ці вихідні будуть вкрай насиченими. Дівчата з вибуховими характерами завжди розбавляють мою нудьгу яскравими барвами.