Пролог

— Якісь проблеми з пам’яттю, Маріє? — його голос лунає, наче тріск криги під ногами, заповнюючи весь величезний, наповнений людьми хол. — Здається, чотири роки тому ти ясно дала зрозуміти, що нам більше немає про що говорити.

Повітря в атріумі хмарочоса Варшавських згущується, перетворюючись на гарячий бетон. Я здригаюся, але не відводжу погляду. Андрій стоїть переді мною — ідеальний, недосяжний, у бездоганному темно-синьому костюмі-трійці. Ідеально зачесане волосся, застиглі вилиці .І цей холодний, пропалюючий погляд, у якому немає ані краплі жалю. Лише презирство. Владний жест охороні — і кремезні чоловіки слухняно відступають. Натовп навколо замирає у передчутті чужої скандальної драми.

Мої пальці боляче стискають крихітну, вологу від спеки, долоньку моєї дівчинки. Оленка тулиться до моєї спідниці, перелякано ховаючись від цього холодного велетня, який навіть не здогадується, хто вона. У моїх грудях вибухає біль, а в скронях молотом стукає єдина думка: я не маю права упасти зараз. Не перед ним. Не перед цими людьми.

Я роблю крок уперед, долаючи прірву, яку ми будували роками. 

— Це Оленка, — мій голос ламається, зриваючись на хрипкий, знічений шепіт. Але кожне слово розтинає тишу холу, мов лезо. Я киваю на свою маленьку дівчинку. — Твоя донька, Андрію. Твоя кров.

Він навіть не кліпає, лише ледь помітно сіпається м'яз на його щелепі. Мої руки тремтять. Але я з силою тицяю цупку медичну папку прямо йому в груди — у цей бездоганно випрасуваний жилет. Під яким колись билося серце, що належало мені.

— А це... — я сильніше притискаю пластиковий край папки до його грудей, ніби намагаючись пробити його залізну броню, — мій смертний вирок. Мені залишилося три місяці.

Слова вилітають з моїх губ, і разом із ними з мене витікає останній ковток сил. Спека, задуха, шаленний страх за дитину й виснаження, яке тижнями випалювало мене зсередини, згортаються у чорний, нещадний вир. Перед очима пливуть темні плями. Мармурова підлога під ногами розчиняється.

Я відчуваю, як мої коліна зрадницьки підгинаються, а світ остаточно занурюється в суцільну пітьму. Залишаючи лише переляканий крик моєї дівчинки та гарячий доторк чиїхось сильних рук, що в останню секунду хапають мене за плечі...

Ласкаво прошу на сторінки нової історії. Це книга-серіал. Кожна нова глава виходить щодня о 19:00. Будь ласка, підтримайте мене своєю вподобайклю та відгуком, а щоб не загубити книгу, додавайте її в бібліотеку. Повірте, сумно не буде!