Розділ 5. Таємниці артефактної крамниці

А через десять хвилин ми сиділи в затишному кабінеті власника крамниці, попивали чай і обговорювали відразу декілька питань, які нас цікавили.

- Огусте, я хотів би скоріше розібратися в ситуації, що склалася. Час наближається до опівночі, а ми ні на крок не наблизилися до розгадки зникнення вашої дочки. Або не було ніякого викрадення? - Начальник уважно подивився на батька жертви, який моментально поник.

- Вибачте, я повинен був одразу все вам розповісти, а не намагатися приховати сліди злочину, - чоловік важко зітхнув, продовживши свою розповідь. – Справа в тому, що я зараз займаюсь деякими секретними замовленнями. Ні-ні, нічого кримінального, але не про все можна знати навіть голові таємної поліції. - Я здивовано подивилася спочатку на артефактора, а потім і на Арменійського, який несподівано ствердно кивнув на заяву мага.
- Але тепер вам доведеться показати мені договори, - та невже, схоже, я стала свідком зіткнення інтересів двох найсильніших сторін імперії, в одній із яких я тепер працювала.

- Тільки ті, на яких не стоять печатки правителя, - акуратно уточнив артефактор, і моєму шефу довелося погодитись, хоч я й бачила деяке невдоволення на його обличчі. - А дівчина ... - цього разу питання адресувалося мені, і я подивилася на Крістіана.

- У неї поки що немає такого допуску. Тільки я, - здається, Вертринський полегшено видихнув, а от мені стало до чортиків цікаво, що ж там такого таємного, якщо чоловік не хотів би, щоб я була при огляді.

– Ваша дочка брала участь у нових розробках? - Зробив своє припущення Арменійський, і пан Огуст кивнув у відповідь.

- Так, вона має найвищий рівень доступу. Кіара нещодавно склала останній іспит у магічній раді і вже три місяці займалася імператорськими замовленнями, – «вищий рівень»! Дівчина або дуже талановита, або практикується з пелюшок, що я не виключала в принципі.

Я й сама з дитячих років удосконалювала свої вміння, але тільки зараз мені вдалося піднятися до другого ступеня, щоб подати заявку на цю посаду.

- А що на рахунок меча герцога? Хто з ним працював? - Я акуратно відкрила блокнот, роблячи невеликі позначки, тоді як сама уважно прислухалася до відповіді майстра.

- Але звідки ви...? – промову артефактора перервало важке зітхання Крістіана, який похитав головою, дивлячись на свого співрозмовника:
- Я ж казав, розказуйте все. Так ми заощадимо більше часу і швидше зможемо знайти вашу дочку. То що на рахунок меча?

- Я коригував магічну в'язь, а моя маленька помічниця займалася захисною основою, - швидко черканула в записнику, помічаючи для себе порядок питань, який ставив магу мій начальник.

- Зник лише меч? Чи, може, ще щось? - Я застигла, боячись пропустити хоч якусь дрібницю.

- З артефактів тільки меч, - сказав батько жертви, швидко доповнюючи свою відповідь. - Ще чомусь не вистачає одного робочого костюма, але Кіара могла забруднити свій, і тоді взяла запасний на вішалці. Тільки от ми не знайшли цьому доказів. Хіба що вона одягла його зверху. Щоправда, ми ніколи так не робимо, – знизав плечима артефактор, уважно глянувши на мене.

- Хто знав, що вам доставлять меч? - продовжував свій допит Арменійський, але майстер не відповідав, продовжуючи дивитися на мене невідривно.

- От я старий дурень! У вас його очі, - похитав головою. - Та й риси герцогині проглядаються. І як я одразу не здогадався? - здається, голова таємної поліції рипнув зубами, але я лише посміхнулася у відповідь.

- То що щодо замовлення? - повторив своє запитання Крістіан, і майстер обернувся у його бік.

- Про нього знали я, сам герцог, Кіара і мій другий помічник, - ми одразу переглянулися з шефом, і він сказав те, що крутилося у мене на язиці:

- Як звати вашого другого помічника? Де він зараз? – Невже у нас з'явився підозрюваний у справі?

– Мартен. Він зараз разом із моїми повіреними займається сортуванням імператорського замовлення. Але він має доступ до… - Вертинський приголомшено застиг, складаючи в голові мозаїку. - Скоріше! Ми повинні встигнути його зловити, - ми с Арменійським відразу кинулися слідом за власником крамниці у бік знайдених мною раніше комор із секретним вантажем.

Порожнеча.

Щойно ми вдерлися у слабоосвітлений коридор, як помітили, що деяких експонатів там не вистачало. Але найголовніше, нам так і не вдалося відшукати зниклого помічника артефактора.

- Стен, оголоси пана Мартена Карповського у загальноімперський розшук. Потрібно зараз же розіслати магограми з його даними в усі відділки провінцій, які знаходяться поряд зі столицею. Він не міг далеко втікти, - начальник дістав крихітний переговорник із внутрішньої кишені свого піджака, зв'язуючись із центральним відомством. – Ріку, перевірте робоче місце підозрюваного. Думаю, маркіз підкаже вам, де воно. А ще мені потрібна його домашня адреса. По ній теж відправте патруль, - голова таємної поліції вже роздавав вказівки своїм підлеглим, які були присутні під час обшуку складу, після чого обернувся у мій бік.

– А мені куди? - Уважно подивилася на Арменійського, почуваючи себе справжнісіньким слідчим.

- А ти додому.

- Я не розумію, як він міг так вчинити зі мною. Після стільки років спільної роботи, - здається, майстра шокував вчинок того, кого він вважав практично своїм сином.

- Крістіане, - я застигла на виході, не наважуючись виконати вказівку шефа.

- Ти ще тут? Можеш скористатися однією з карет відомства, скажеш кучерові, що це мій наказ, - відвернувся від мене начальник, зате мені було що йому сказати.

До того ж, якщо вже включили мене в справу, то хіба можна так відправляти, коли їм точно знадобиться моя допомога.

- Якщо Мартен вкрав меч та інші артефакти, то куди подів леді Кіару? – сказала впевнено, чим привернула до себе увагу чоловіків. - Він не міг так просто закинути дівчину на одне плече, а сумку з краденими предметами - на інше, і при цьому вийти через задні двері, акуратно її зачинивши.