Розділ 12

Тимур

За тими часами я в жодному разі не ностальгую, тому згадувати їх непросто, обірвані краї минулого місцями запеклися, і я не хочу повертатися туди навіть подумки. Але щоб зрозуміти мене, торкнутися деяких клавіш моєї душі, Соня повинна дізнатися хоча б дещо з мого минулого.

— Я пам'ятаю, коли ти вперше з'явився в нашому домі, — Соня тягнеться за бутербродом і з апетитом встромляє зуби в чорний хліб.

— Я теж добре пам'ятаю той день і маленьку дівчинку з двома хвостиками, яка виглядала з-за рогу, поки я тупцював у коридорі. Скільки тоді тобі було? Вісім чи дев’ять? Хочу, щоб ти розуміла, що тільки завдяки твоєму брату я не зв’язався з наркотою, секс-індустрією чи пограбуваннями. Скажімо так, іноді я допомагав братві залагоджувати питання фізичною силою, бо вмів і вмію добре битися. Я їм надавав послуги, а вони мені. У нас з Якутом досить непогані стосунки. У його оточенні дуже мало людей, кому він по-справжньому довіряє, і я один з них. Одного разу я витяг його з палаючої машини, тому він мені теж винен, як я винен Данилу.

— Тому мої батьки проти наших з тобою стосунків? Вони знають про твоє минуле?

— Вони можуть здогадуватись. Але завдяки мені бізнес Ольшанських не чіпають. Ти ж розумієш, що в нашій країні будь-який бізнесмен ділитися з бандитами або добровільно, або примусово? І що сучасний кримінал — це не гопники з підворіття, це люди з чинами, посадами і навіть особистим кабінетом у депутатській приймальні. Коли ми з Данилом поїхали до Канади, я відійшов від цього остаточно. Настільки, що мене навіть встигли трохи забути. Бо днями я помітив, як мене пасуть хлопці з Тополя. Такі люди мають особливий нюх на гроші. А мені неприємності не потрібні, тому я й зустрівся зі зведеним братом, обговорив ситуацію.

— Та куртка ще досі існує? — Соня дивиться на мене великими задумливими очима.

— Так, я її зберіг. Лежить десь на дні старої валізи.

— А твої мама та вітчим?

— Вони вже не в цьому світі, — з силою стискаю щелепи, тому що про це я взагалі говорити не готовий, але Соня як на зло підходить і умощується у мене на колінах, м'яко цілуючи в губи, висловлюючи співчуття.

— Я бачу, що тобі боляче торкатися цієї теми.

— Просто не хочу згадувати, як ударив вітчима за те, що той побив мою матір. Через це мені довелося піти до армії, щоб не потрапити на нари. А слідом за мною потягнувся і Данило. Ще одна причина, через яку твоя мати мене недолюблює. Єдиний плюс, який вона тепер бачить у мені — це гроші, які я зумів заробити, наша спільна з Данею компанія приносить непоганий прибуток. Але твої батьки точно закочуватимуть тобі істерики на тему: «тобі потрібен хлопець із нашого кола, а не цей шибайголова». Ти готова до цього, принцесо? — Обережно хапаю зубами тканину її топа і стягую з плеча, щоб дістатися до грудей. З одкровеннями на сьогодні час закінчувати. Сонька заводиться від пари поцілунків, почавши тремтіти у передчутті. Стягує топ до біса, подається вперед, підставляючи груди для моїх поцілунків.

— Маленька розпусниця, як же ти спокусливо стогнеш, — намагаюся зловити її губи, а вона дражниться і увертається.

— А ти хитрюга! Вирішив відволікти мене пестощами? Думаєш, покладеш в ліжко, і я відчеплюся від тебе з розпитуваннями? — Сміючись, все-таки стягує з мене футболку. Хто б казав, крихітко, ти більше за мене хочеш в ліжко.

— Відволічу хоча б на якийсь час. Хіба ні? — Встаю разом з нею, рухаючись у бік спальні.

— Мені ще було цікаво дізнатися, скільки тобі було… ну, коли ти вперше переспав з дівчиною? — шепоче Сонька, обвивши мене ногами за стегна та повиснувши на моїй шиї.

— Я вже занадто старий, щоб таке пам'ятати, — намагаюся відбутися жартами, але ні фіга, номер швидше за все не пройде. — Сонь, всі ці роки я просто набирався досвіду, щоб одного разу переспати з тобою і, нарешті, отримати повне задоволення, бо коли кохаєшся з дівчиною, якою одержимий, це справжній ні з чим не порівняний кайф. Тебе влаштує така відповідь? Правда, я гарно сказав?

— Іноді я так злюся на тебе за те, що ти мені так подобаєшся. Який же ти паршивець, Скіфе, по шматочках забрав моє серце, — Сонька захлинається від відчуттів, тому що уклавши її на ліжко я не став зволікати, з цією дівчиною не потрібні довгі прелюдії, вона хоче мене щоразу, коли я до неї торкаюся.   

…У тиші глибокої ночі чітко чую дитячий плач і прокидаюсь. Серце впізнало голос моєї дитини раніше за мене і підкинуло мене на ліжку. Сонька мирно спить поруч, обійнявши подушку, а в моєї Кнопочки, напевно, знову ріжеться зубик. Ніні Петрівні не завжди вдається її заспокоїти, вона може плакати годинами, доки тато не візьме її на руки. Обережно встаю з ліжка, на ходу підхоплюю джинси та футболку і тихенько виходжу з квартири, швидко піднімаючись поверхом вище.

— Гей, красуне, чому не спимо? — Киваю няні і беру на руки мою донечку. — Іди до мене, солоденька, клади голівку таткові на плече, як ти любиш.

— Ля-ля-ля, — лепече моє сонечко, обіймаючи мене своїми рученятами.

— Звичайно, тато заспіває твою улюблену, — я написав для неї колискову, і коли моя дівчинка починає вночі пхикати її можна заспокоїти тільки цією піснею, тільки моїм голосом і тільки моїми дотиками. Так дивно, внизу спить дівчина, в яку я давно закоханий, і вона навіть не підозрює, що прямо над нею я ношу на руках свою дочку, яку назвав на її честь, і мрію, що якось ці дві дорогоцінні для мене Соні познайомляться. І не просто познайомляться, а приймуть одна одну.

Соня

Прокинувшись, бачу перед собою наймилішу для мене картину, на яку я можу дивитися годинами, головне його не розбудити. Скіф так солодко спить, обличчя розслаблене, тільки довгі чорні вії іноді тремтять ледь-ледь. Обійнявши подушку, сопе, як велика дитина. Не витримую і обережно цілую в кривий ледь помітний шрам на скроні. Він відразу гучно зітхає, розплющуючи очі.