Розділ 10

Тимур

Сьогодні вона одягла шортики, щоб я міг милуватися її довгими ногами та кофтинку з вирізом до пупа, на якій я й затримав свій критичний погляд, поки Соня умощується на переднє сидіння.

— А що зараз модно ліфчики не носити? — Вигинаючи брову, закушую нижню губу, щоб не посміхатися. Ну, це зрозуміло, що вся ця краса для мене, вона навіть волосся підняла вгору, щоб відкрити свою витончену шийку, але крім мене на її принади будуть витріщатися й інші.

— У мене дуже акуратні, невеликі і красиві груди, тож мені можна і без ліфчика поки вони так грайливо стирчать, а не висять, як вуха спанієля, — Сонька їх навіть помацала, спеціально мене дражнить, зараза.

— Так, між стирчить і висить ціла трагедія, якщо вдуматися, — пирхаю від сміху, дивлячись, яку мені пику скорчила Соня. — Куди поїдемо? Погуляємо по набережній або посидимо в якомусь пристойному кафе?

— Погуляємо. Хочу йти з тобою, тримаючись за руку. Бо мені й досі не віриться. Мама на мене сердиться, каже я змінилася за одну ніч. Як гадаєш, це можливо? Ось так різко змінитись?

— Навряд чи. Люди так швидко не змінюються. Мабуть, ти просто перестала стримувати себе. Тигриця втомилася бути домашньою кішечкою та показала мамі зубки. У мене до тебе знову запитання. Ти любиш дітей? У сенсі, хотіла б їх мати, адже зараз серед молодих жінок набирає популярності ідеологія чайлдфрі?

— Хм, — коли Сонька задумливо хмуриться вона стає такою кумедною, що навіть доводиться придушувати в собі бажання лізти до неї цілуватися. По-перше, не хочу заважати їй думати, тому що її відповідь важлива для мене. А по-друге, треба дивитися на дорогу, ставши батьком я навчився їздити обережніше, а коли в машині моя маленька Кнопочка взагалі повзу, як багатодітна домогосподарка.

— Напевно, все ж таки я хочу мати дітей у майбутньому, хочу собі маленького Тимурчика, твою копію. Мені чомусь здається, серцем відчуваю, що з тебе вийде гарний батько. Іноді з колишніх хуліганів виходять чудові татусі, вони мають більший життєвий досвід. А ти хочеш мати дітей?

— Хочу, — господи боже, я вже ними обзавівся. Ні, ще рано їй про це говорити. Вона одразу почне уявляти іншу зі мною в ліжку, психане і може відмочити якусь дурницю. — А якщо я все ж таки зберуся осісти в Канаді, поїдеш зі мною? Адже в тебе тут рідні, друзі, кар'єрні плани. Не кожен готовий зробити такий вибір.

— А що це ти мені цілий день запитання ставиш, промацуєш? Може, це не мені доведеться вибирати, а тобі? Хто сказав, що чимось жертвувати обов'язково має жінка? — Сонька задирає носик, заводиться, а потім раптом торкається моєї руки і відтінок її очей змінюється на теплий та ніжний, — Я не хочу зараз сперечатися, Тимуре. Мені поки що хочеться до тебе ластитися і щоб ти зі мною у всьому погоджувався, — усміхається і справді виглядає такою закоханою. — Мама здогадується, що я провела ніч з тобою. Спочатку ми танцювали, не відлипаючи один від одного, а потім вона бачила, як ти пішов за мною. Сказала, що в жаху від мого вибору, назвала мені невдячною. Їй здається, що вона хоче для мене якнайкраще, але насправді батьки не знають, як буде краще для мене. Даня мені сьогодні написав, відповідаючи на моє повідомлення: «Слухай серце, а не прагматичні міркування нашої мами, помиляючись – ми відчуваємо смак життя, виграючи – ми відчуваємо міцні обійми щастя». Тобі не здається, що мій брат змінився?

— О, ще й як. Я навіть знаю, як звати причину його змін.

— Думаєш, у нього з цією Русланою все серйозно?

— Хм, наскільки я знаю Данила Ольшанського — цього разу він попав по самі вуха, напоровшись на свою фатальну жінку. Даня так довго не хотів закохуватись, а тут бац — і йому зірвало дах з усіма клепками. Руся хороша дівчинка, талановита, розумна, проста і добра. …Ну, чого ти вже насупилася? Сонь? Мені не можна когось похвалити?

— Стосунки — це щось нове для мене. І закоханій власниці складно чути такі слова на адресу іншої дівчини, але я вчуся тримати себе в руках, — зітхає ця ревнивиця. — Тобі буде зі мною весело.

— Ага, мене вже бадьорить ця думка, — припарковуюсь, глушу двигун і уважно дивлюся на свою дівчину. Мені й самому не віриться, що ми разом, надто довго це було чимось забороненим та недосяжним. — У тебе немає причин для ревнощів, принцесо. По-людськи мені будуть подобатися багато жінок, яких я цінуватиму і поважатиму, і це нормально, я вважаю. Але кохана та бажана буде лише одна. Пішли, вигуляєш мене по набережній, похвалишся таким красенем.

Виявляється, так приємно гуляти без діла, просто крокувати поряд, триматися за руки і говорити про дрібниці, заглядаючи один одному в очі. А коли я привів Соню у свою орендовану квартиру на третьому поверсі, як тільки за нами зачинилися двері — вибухнула ця нагуляна пристрасть. Ми ж не просто так один одному в очі заглядали. Ричачи, зриваю з тремтячої від бажання Соньки одяг, і не стримуючись знову вриваюся в неї, ще й ще… поки що накриває задоволенням, чистим кайфом, бо кохаєшся з єдиною по-справжньому бажаною. У такі моменти втрачаєш зв'язок з реальністю та відчуття часу, бо вона раптом стає твоїм всесвітом. Це таке солодке божевілля. Ми ніби дві розірвані у минулому половинки, які тепер намагаються зростися.

— Які плани на вечір? — Одягаючись, кидаю на Соньку запитальний погляд. На годиннику майже десята. Мені ще треба встигнути відвезти її додому, заскочити перевірити, як там моя крихітка і зустрітися з Якутом.   

— Зателефоную подругам, потеревенимо. Може, почитаю перед сном, — знизує плечима Сонька, важко зітхаючи, демонструючи мені своїм виглядом як їй не хочеться зі мною розлучатися.

— Вранці зателефоную, дізнаюся, про що була книга, — посміхаюсь і тягнусь до неї губами. Вона сумує, навіть відповідаючи на мої поцілунки.

Але я не можу розірватися і Соні доведеться звикнути, що іноді деякі справи, які мені потрібно терміново вирішити, виходять на перший план, і це зовсім не означає, що вона для мене неважлива.