Розділ 8

З ким він може розмовляти таким ніжним голосом ще й тишком-нишком? У мене навіть у носі защипало від усвідомлення того, що Скіф дарує своє тепло комусь ще. Хочеться ревіти, гарчати і битися одночасно. У кімнаті тепло, а я зсередини кригою вкриваюсь. Не хочу ревнувати, хочу йому вірити і бути із ним, але сумніви все одно вгризаються своїми міцними щелепами, змушуючи замислитися. …Нікому його не віддам. Досить, набридло! Хто б це не був — відіб'ю, відвоюю, вкраду. Скіф лише мій. Після такої ночі інакше вже не може бути. Я примушу цього гуляку взятися за розум.

— Прокинулася, ненаситна жаднюго? — весело вимовляє, заходячи до кімнати, зупиняється навпроти ліжка і вивчає мене довгим уважним поглядом. — Я стільки разів уявляв собі цю картину, — знову ніжний голос, але тільки цього разу хвиля ніжності спрямована саме на мене. І знову в мене щипає в носі. Він надзвичайно гарний, для мене так точно. Може, хтось вважає його паршивцем та нахабою, а я дивлюсь і надивитися не можу.

— Яку картину? — питаю пошепки.

— Що ми з тобою прокидаємося в одному ліжку.

— То ти про це фантазував? Тобто... — не ризикую вимовити вголос.

— Соню, я запав на тебе дуже давно. Ще з того часу, коли казати про те, що я тебе хочу, було надто ризиковано навіть твоєму братові, інакше він без роздумів розбив би мені пику до невпізнання. Декілька років ти була моїм табу, моїм забороненим плодом. І все, що я міг — це фантазувати про нас з тобою. Але вчора... моїм мріям судилося здійснитися, — у темно-карих очах проглядає посмішка щасливого чоловіка.

— Отже, у нас це було взаємно? — Видихаю, заворожено дивлячись на нього.

— Виходить, що так, — киває і звичним жестом пригладжує свою шикарну, густу, темну шевелюру. Обожнюю його волосся, мені так подобається, що воно в'ється, коли стає вологим. Рот заповнюється слиною, ніби я дивлюся на смакоту, яку мені хочеться з'їсти.

— Але ти дуже вміло вдавала з себе мегеру, дивилася на мене зверхньо, ​​сипала шпильками і всіляко давала мені зрозуміти, що я тобі не рівня, що такий босяк навіть поруч не має права стояти, — посміхаючись, сідає поряд зі мною. — А вчора ти раптом заявила, що хочеш укласти мене в ліжко.

— Ти просто був сліпим ідіотом і теж прикидався нахабою, забіякою та гулякою. Хоча, чому прикидався, ти таким і був. Всіх дівчат з розуму зводив мені на зло, напевно, — виразно зітхаю.

— Хотів забути, робив усе, щоб мене попустило, тому що нерозділені почуття дуже сильно отруюють життя, — Тимур витягується біля мене і кінчики його пальців відразу ж починають танцювати на моєму оголеному плечі. — Але нічого не допомагало. І я вирішив приїхати на батьківщину востаннє, щоб спробувати упіймати своє щастя. Прийшов без запрошення на твій день народження, щоб поговорити по-дорослому. А дівчинка, виявляється, виросла, вона навіть розмовляти зі мною не захотіла, — знову сміється, зариваючись обличчям у моє волосся.

— Ти вчора сказав, що дозрів до «всерйоз і надовго», запропонував мені стати твоєю дівчиною. Це означає, що в тебе нікого немає? Що ти розігнав штаб своїх подружок, коханок та чергу бажаючих затягнути тебе у своє ліжко? — Запитую з обережністю, тому що випадково підслухані слова «привіт, моє любе сонечко» досі не дає мені спокою.

— Соню, я говорив серйозно, — піднімає голову і уважно дивиться мені в очі. — Став би я пропонувати тобі зустрічатися, якби в мене був хтось. Штаб подружок я вже давно розігнав, а на тих, хто пускає на мене слину, я ніяк вплинути не можу.

— Тимуре, ти присягаєшся, що твоє серце вільне? — намагаюся нічим себе не видати, щоб голос не затремтів чи сльози на очі не виступили.  

— Ні, воно не вільне. Воно зайняте. Тобою, — дідько, він вимовляє це так щиро, так впевнено. Навіщо йому брехати? Може, мені просто почулося? Може, він так дурів та кпинив когось? Тимур це любить, зателефонував, наприклад, менеджеру своєї компанії та й сказав так жартома.

— Якщо ти мене обдуриш або зрадиш, я не знаю, що я з тобою зроблю. Ні, знаю. Куплю занедбаний будинок з підвалом, замкну тебе там і провідуватиму раз на тиждень поки не зістаримося разом.

— О, то ти виявляється у мене ще й маніячка? — пирхає Скіф, різко притискаючи мене до себе.

— Так, тому що кожна закохана жінка трохи божевільна. Трохи свята, трохи грішниця…

— Але переважно відьма, — перебиває мене своїм жартом.

— А якщо серйозно? Ти готовий взяти на себе відповідальність за мої почуття до тебе?

— А ти готова пообіцяти мені, що не розтопчиш моїх? — Така серйозна розмова, а він собі так спокусливо посміхається наче ми у рольові ігри граємо.

— Я кохаю тебе, дурню. І, мабуть, завжди буду, бо мої почуття так глибоко пустили коріння, що жодним чином тебе з мене вже не вирвати. І мене це лякає, Тимуре.

— Звичайно, я мріяв, щоб Сонька Ольшанська втратила через мене голову, але навіть уявити не міг, що мене лякатиме твоя закоханість. Ай! — скрикує, бо я штрикнула його під ребра.

— Скіфе, я щойно тобі освідчилася в коханні, а ти вмикаєш клоуна?! — обурююся, хочу вирватися з його обіймів, але це навряд чи можливо, він дуже сильний.

— Соню, я глибоко зворушений і нескінченно радий, що наше тяжіння виявилося взаємним. Але зараз це все емоції, наслідки розлуки та бурхливої ​​офігенної ночі. Я мріятиму почути від тебе «я тебе кохаю», коли ти дізнаєшся мене ближче. Адже я встиг змінитися, моє життя встигло змінитися. І можливо, що той Тимур, на якого заглядалася зухвала десятикласниця, став іншою людиною,— а от тепер він говорить цілком серйозно. — Ти теж стала трохи інакше дивитися на життя, правда? Я хочу пізнати тебе заново. Я хочу бути з тобою, Соню. Я дуже сподіваюся, що ми маємо шанс на «довго і щасливо разом». Готова спробувати? Не обіцяю, що зі мною буде легко. І в ліжку тепер командуватиму я.

— Ну, це ми ще побачимо, командире!

Тимур

Звісно, раніше у мене бували сексуальні запої, але ненаситність Соні навіть мене доконала. Мало не просив пощади, як той загнаний кінь. Їй подобається кохатися зі мною, дуже подобається, і я від цього факту в невимовному кайфі. Хто б міг подумати, що в цій гордовитій неприступній красуні ховалася така тигриця. Я тільки збираюся до неї доторкнутися, а вона вже стогне від передчуття, закусивши губу. А це її «я тебе обожнюю» на піку насолоди… Вимовляє таким голосом, що мене кожен раз наче струмом шарахає. Дуже хочеться зрозуміти, що буде далі і як складуться наші стосунки, коли пристрасть трохи вщухне, адже вона не щодня з мене всі сили висмоктуватиме. Але з квартирою треба щось терміново вирішувати вже зараз. Знову зустрічатися в готелі Сонька не захоче, до неї не можна, бо її предки точно не будуть у захваті, дізнавшись про наші стосунки, і до мене поки що не можна, бо там моє сонечко. Хтозна, як відреагує моя кирпата тигриця, дізнавшись, що в мене є дитина від іншої жінки, це може її відштовхнути і стосунки розваляться так і не розпочавшись. Нехай спочатку звикне до мене, дізнається мене краще, зрозуміє, що жити без мене не зможе, і тоді вже можна буде їх познайомити. Тоді я матиму шанс втихомирити її емоції без ризику втратити кохану дівчину. Сьогодні ж потрібно зняти іншу квартиру та перевезти туди частину своїх речей. Ідеальний варіант зняти квартиру в тому ж під'їзді, щоб бути ближчим до дочки, або хоча б у тому ж будинку. Я вже скучив за моєю Кнопочкою, так хочеться її обійняти, почути рідний дзвінкий сміх.