Розділ 18

Крістіан

Важкий погляд магістра ніби пришпилив присутніх до місць. Завмерли всі, крім охочої до кохання представниці войовничого народу дварфів, що вже придивилась собі жертву… тобто, коханого на все своє життя. Ну і саме кохання, котре все так же відмовлялось від свого щастя та стрибало зі столу на лавку та знову на стіл, спритно перестрибуючи полишені кухлі, тарілки та пляшки.

Хтось тихенько пискнув, десь рипнули двері. Зашурхотіло, мов в комору з зерном закинули кота. Голодного кота, судячи з його погляду.

– Я тут ні до чого! – здійнявши руки догори, скрикнув рогатий представник народу Хаосу, але напівпорожній бутиль його видав з головою. – Ну, принаймні до цього, – ткнувши кігтистим пальцем в бородату наречену, мовив він, – жодного стосунку не маю. Це взагалі все вона.

І палець стрімко повернувся в бік розгубленої Карини. Та здивовано кліпнула очима.

– Стояти! – рявкнув магістр, лише глянувши на дівчину.

Важко було не здогадатись, що декому знову язик за зубами не тримався.

– А щоб тебе… – ледь помітно хитнувшись, буркнула спересердя дівчина.

– Мовчи, – застерігаючи від чергової помилки, стомлено, але дуже пронизливо буркнув Крістіан. – Просто, мовчи, жінко!  Досить на сьогодні ігор з прокляттями. 

– Ну знаєте… – пробурмотіла Карина, але так і не вимовивши більше ані слова, ображено надула губи. 

– Так, годі вже! – скрикнув переляканий перспективою чергового подарунку від проклятіниці Аннар, на мить впіймавши гаву.

Фатальна помилка. Адже дварфка одразу ж скористалась заминкою, схопила його за ногу і ледь не стягла за столу. Від чого щасливий наречений скрикнув на незвичних для чоловіка тональностях, різко смикнувся і в руках кремезної бороданьки залишився тільки його чобіт.

– Знак кохання, – захоплено констатувала наречена, широко усміхнувшись.

Хтось в залі навіть не стримав сміху.

– О, боги! – простогнав Аннар, прискорившись.

Кріс скрипнув зубами, зітхнув і махнув рукою, створивши портал прямо на дорозі у скореної нестримним почуттям жіночки. Вона намагалась зупинитись, але тут вже не пройшов повз Єйр, трохи підштовхнувши її в спину. І за мить портал вже закрився за розчарованою нареченою.

От тепер стало справді тихо.

Щоправда, не на довго.

– Всі хто буде поза межами гуртожитку за десять хвилин, отримають покарання у вигляді суспільно корисних робіт, – з усмішкою голодного вурдалака пообіцяв Крістіан, окинувши поглядом присутніх.

– Кому корисних? – обережно уточнила невисока чорнява дівчина.

– Некромантам, – рявкнув Кріс.

– Дідько, – зойкнув хтось.

– Погуляли, – розчаровано буркнув високий блондин з анімагів, кинувши косий погляд на Кару.

Ніби й тихо, але почули практично всі.

– Хоч весело було, – знизила плечима дівчина, що стояла поряд.

І після цього таверна почала стрімко порожніти.

Задзвеніли монети об дерев’яні столи, загуркотіли лавки, яким ще вдалось встояти під час весільних забігів дварфки. Студенти поступово розбігались.

– Карино, не поспішайте так, – підвищивши голос, не те попросив, не те скомандував Крістіан, пильно слідкуючи за тим, аби всі студенти розрахувались і покинули таверну.

– Чого б це? – завагалась вона. 

Обмінялась поглядами з дівчиною, що топталась поряд. Але зрештою кивнула якимось своїм думкам, всміхнулась і махнула рукою, аби та не чекала проклятійницю. На обличчі дівчини явно читались сумніви, але Карина ще щось впівголосу додала і вона все ж пішла за всіма.

За кілька хвилин в “П’яному буйволі”, крім Карини, залишились тільки Кріс, Аннар, Єйр, власниця, котра намагалась злитись зі стійкою, кілька дівчат, що збирали монети та брудний посуд зі столів, і чоловік, що мирно спав прямо на стійці.

– Як я сам не допетрав так зробити? – зітхнувши, Аннар все ж зліз зі столу та піднявши перекинуту лавку, втомлено впав на неї, підібгавши босу ногу. – Добре, що ти з’явився!

Сказав, подивився на Крістіана і трохи спохмурнів.

– Не даремно.

– Нагадайте, для чого ви сьогодні тут? – оманливо спокійно запитав магістр.

Аннар спохмурнів ще більше, навіть забувши про свій не дуже гідний для бойового мага вигляд.

– Ти наче студентом ніколи не був, – запхавши бутиль в відкритий портал, перейшов одразу до нападу Єйр. – Ну, погуляли, трохи подуркували… 

– Мало не одружились прямо тут… – в тон йому додав Крістіан.

– Аннар був майже не проти. На третьому колі вже б точно здався своєму щастю, – незворушно відмітив демон.

– Дійсно, варто було не поспішати й дати йому оцінити всі переваги входу в сім’ю дварфів, – кивнув Кріс. Здавалось, він насміхається, але й тіні усмішки на його обличчі не було. Що вельми нервувало обранця бородатої красуні, що десь побивалась над нещасним коханням, обіймаючи побитого життям чобота. – Мабуть, варто повернути все в той момент, яким все закінчилось.