2 усвідомлення

Потилицю зашкребло холодом. Так не хотілось працювати на них. Я завжди був ледарем, мені не до роботи. Матір ще в школі казала, що я виросту гімном - так і сталось.

Бурда присів на тріскану табуреточку з візерунком апостола Павла. Закотив рукава бордової сорочки. Причесані північним вітром густі брови обвисали на краях, ото так він показував свою впевненість.

- Насправді, те що відбувається в цьому приміщенні, це не під рапорт, - заговорив він. - Тебе можна було воскресити офіційно та легально, але тоді довелось би возитись з пачками звітів. Мені це до біса не треба. Тому я й покинув міністерський пост. Люблю виконувати роботу швидко, а не по правилам. Кілька людей погодились взятись за твоє воскресіння. Це наказ згори. Не знаю, від кого.

Його грубий напарник в одну тягу засмоктав цигарку до самого фільтра. Дим навіть не випустив, ковтнув його наче копченого гусака. Лякав він мене до чортиків. Його шкіра була гладкою настільки, що здавалося ніби її натягнули крючками.

- Тепер... ти працюєш на нас, Павло, - пискучим, навіть мишачим голосом сказав цей кабан.

- Так, - додав Бурда. - Нам потрібні твої здібності, щоб навести порядки в країні. Є одна дуже серйозна проблема. Але... нашій агентурі не вистачає совісті за неї взятись. Тому, ми вербуємо тебе, як таємного оперативника.

Наполегливі, що тут скажеш. Зазвичай, я б відмовився, але той пискучий мордоворот виламає мені ребра, якщо я скажу "ні". Загалом, я був би не проти знову померти, але не так. Не від кулаків цього карликового бізона. Це принизливо.

З іншого боку, я можу погодитись на їхню пропозицію, а потім позбавитись від них. Це дуже непросто, але кілька ідей в мене є. Щойно я нормально розворушусь, мене буде не зупинити. Дарма вони мене воскресили. Я нароблю більше проблем, ніж у них було відпочатку.

- Гаразд. Я буду слухняним, - сказали мої сухі вуста.

Після цього мені на голову натягнули конопляний мішок, затягнули руки хомутками та шість годин везли по розтовченій камазами дорозі. Помічник Бурди курив прямо в салоні їхнього Volkswagen Passat M3 Ultra. Я опізнав машину торкнувшись сідницями заднього сидіння.

Воно було мокрим та липким. Схоже за двадцять хвилин до того, як туди сів я, на ньому добряче відмолотити якогось доходягу. І можливо це робив цей бугай, що не припиняв курити навіть коли заснув і захропів у салоні.

Вклався головою мені на плече та слинив сорочку. Бурда звертався до нього "Скирда". Навряд чи це ім'я. Вони взагалі дивно розмовляли один з одним. Спочатку сперечались про акваторію Болівії, потім сміялось із анекдоту про Кравчука. Відомого анекдоту... той, що про барбариски.

Під вечір машина зупинилась. Шини заскавчали як биті цуцики. Мішок злетів з моєї голови менше ніж за секунду. Скирда трохи навіть обскубав мене, схопивши за потилицю.

Знали ми таких бичків. В дитинстві їх зазвичай батьки лупили лозинами акації, а в школі сміялись, от вони потім і поставали звірями. Загін з баранами нічим не відрізняється від загону з першокласниками. Тільки одних пасуть серед степу, а інших серед підручників з маячнею. В результаті, всі йдуть на шкури і сало.

Мене виволокли за комір та поставили на коліна перед місцем аварії. Дуже дивної аварії. Два трамвая Juggernaut Optima 3 врізались лоб в лоб, розтрощивши ходову вісь разом з алюмінієвим корпусом Ortega. Пасажирів розкидало по вулиці м'ясними брусками по 14-27 сантиметрів. Ця брутальна трагедія виглядала як робота рук яничарів часів Османської імперії, тільки в рази зухваліше.

Схоже, розібратись у цьому і була моя робота.