Розділ 55

- Ну що ж, голубки, мабуть, я залишу вас, - підморгнув нам Мемфіс, зістрибнув зі столу й попрямував до виходу. – Я щойно був у Степана Тарасовича, він теж вже, як огірочок, рветься до роботи. Накричав на лікаря і змусив того дати дозвіл на виписку. Так що завтра, якщо все буде добре, зустрінемося в офісі, Кириле. У нас зараз непочатий край роботи. Над відновленням систем і в вірті, і в реалі ще працювати і працювати...

- То Гречук вже на ногах? - спитав я. - Треба й собі вставати! - я почав підніматися з ліжка, відчуваючи слабкість. Але системи масажування у вірткостюмі, в якому я перебував весь цей час, спрацювали чудово - м'язи тільки злегка занили, це все виправлялося спеціальними вправами та поступовими навантаженнями.

- Бігає по палаті з телефоном і вимагає прислати машину, - засміявся Мемфіс. - Президент Віктор зник, а у Гречука чимало роботи, бо він зараз наче виконує його обов'язки. Як виявилося, перед тим, як запустити вірус у систему ШІ, ти причепив до нього ще й компромат на президента Віктора. Ту інформацію, яку зібрала Діана. І як тільки вірус знищив систему, компромат активізувався. Мешканці Першої і Другої Платформ були вражені, дізнавшись про його злочинні наміри. Самійленко, побачивши те відео, що миттєво поширилося, як вірус, зібрав манатки і десь зник. На Другій Платформі одразу ж почалися масові заворушення, люди виступили проти президента Віктора та його прибічників. Почався великий хаос! Президент Віктор вилетів літаком у невідомому напрямку. Виявляється, він мав один такий літак, спеціально не оснащений ШІ. Наче передчував, що ШІ може колись дати збій. Але що цікаво, Кириле! – тут Мемфіс знову розреготався. – Почали створюватися клуби твоїх прихильників, і нині існує народний рух за те, щоб ти став президентом! 

- Е, ні! – я аж поперхнувся, бо якраз пив воду, яку знайшов на столі у склянці. – Президентом я точно не буду! У таких справах добре орієнтується Степан Тарасович! От він хай і займається цими справами, адже він був ініціатором того, щоб мене витягнути із зони «Смарагд». Ініціатива повинна бути в нагороджена! Всі ці політичні ігри, будь ласка, без мене! Я звичайний програміст: налаштувати систему - будь ласка, відправити якісь баги у програмах - будь ласка, але президентство це не моє! Я й керувати у своєму відділі не дуже любив. Це Трістан у нас бажав стати великим начальником... 

У мене все-таки ще трохи паморочилася в голові й страшенно хотілося їсти, але, в принципі, я відчував піднесення і якусь дитячу радість. Чув про роботу, якою погрожував мені Мемфіс, і хотів працювати! Просто руки чесалися дорватися до комп’ютера й побачити, що там з ШІ, зоною «Смарагд», які новини у світі, мене цікавило геть усе... 

– Отже, штучний інтелект в реалі теж пошкоджено? Я намагався просто змінити алгоритми його роботи, - сказав я, узяв пляшку води і долив у склянку, почав знову пити. 

- Пошкоджено?! – аж підстрибнув Мемфіс, і його кулони-амулети дзвякнули в унісон з його вигуком. – Та його майже повністю деактивовано! Він був деформований твоїм вірусом, виконував неправильні дії, почав віддавати абсурдні накази, бо здійснював неточний, навіть нелогічний, якщо так можна сказати, аналіз даних. Наприклад, транспорт, який у нас їздив лише під керівництвом штучного інтелекту, весь зупинився. Конфліктні накази транспортних програм взаємовиключали один одного! Або банки! Відбувся колапс банківських систем! Кириле, всі рахунки всіх банків були заблоковані ШІ а один момент! А потім раптом у певний час розблоковані, але на кожному банківському рахунку не доставало п’яти процентів! Усі вони були переведені на рахунок якогось фонду «Кант», що виник нізвідки. Цю вірусну аномалію іменували вже «п’ятипроцентна малина», а сам вірус назвали «вірус Канта». 

- Чому малина? – здивувалася Діана, яка уважно слухала Мемфіса. 

- Усім, у кого було знято ті п’ять процентів, прийшов невеликий малюнок із зображенням великої соковитої малини. І подяка за донат у фонд підтримки Другої Платформи. Зараз наші фахівці чекають твого  одужання, Кириле, щоб ти повернув гроші назад на рахунки. Адже це твоїх рук справа? 

- Так, - кивнув я задоволено. – Невже спрацювало? Ці гроші вже неможливо повернути! Вони, як тільки прийшли на баланс Канта, одразу ж були переведені на рахунки дитячих будинків, шкіл та лікарень Другої Платформи. А особисті рахунки президента Віктора я планував обчистити потім, коли повернуся в реальний світ. Тому вони просто зараз висять заблоковані... Тих рахунків, до речі, немало. І явних, і тіньових. 

- Он воно що! – посміхнувся Мемфіс. – Ти приємно дивуєш мене, Кириле. А чому Кант? 

Я якраз обчистив апельсин, знайшовши його в пакеті на столі. Це, мабуть, були ті фрукти, що приніс мені Мемфіс. Почав їсти, насолоджуючись дивовижним смаком справжньої їжі. Так, тепер знову усвідомив, що смак у вірті, і смак у реалі – це дві різні,  кардинально протилежні речі... 

- Кант тому, що я дуже люблю цього філософа. Складного, незрозумілого і дивного, неначе світ навколо, неначе віртуальна реальність, яка не повинна існувати, але існує. Я раніше до кінця не розумів вислів Канта: «Дві речі наповнюють душу все новим та зростаючим захопленням і благоговінням, щочастіше і щотриваліше я про них розмірковую: зоряне небо наді мною і моральний закон в мені»*. А тепер усвідомив – це опис сутності людини! Яка вічна й неповторна, як космос, як світ навколо, але завжди повинна мати моральний закон в собі, щоб бути людиною. Жоден ШІ не може бути людиною. Бо моральний закон не можна вписати в коди й задати алгоритми його аналізу – це щось невловиме, як душа чи кохання... 

Я поглянув на Діану, котра підійшла до мене й притулилася до плеча. Я обняв кохану жінку і стиха сказав: