Розділ 34

Я розреготався. Голосно, щиро, від душі. Якщо якісь моменти у розповіді Гречука мене ще чіпляли, хоча я, звичайно ж, не вірив його оповідкам, то ця відверта, дивовижна, неприкрита брехня мене просто вивела із себе!

- Дружина?! Це нечувано! Ви б іще дітей мені приплели! Трьох! Та чому розмінюватися на дрібниці! Одразу ж п’ятьох! Багатодітний батько і мила дружина – як це романтично! – я аж схлипував від сміху. – Ви б могли придумати щось правдоподібніше, шановний пане! Такими речами не жартують!

- Саме так, Кириле! – спокійно промовив Гречук. – Такими речами не жартують. І твій сміх, мені здається, це просто істерика. Хоч яким ти хочеш здаватися сильним і кам’яним, але підсвідомість робить своє. Кириле, повір, це правда. Просто дослухай до кінця!

Я зціпив зуби, щоб не видалятися. Мене бісило все: і Гречук з його брехнею, і Діана, котра сиділа мовчки, опустивши голову, почервоніла, але не розгублена, а, здавалося, розлючена. Її вилиці смикалися, неначе вона ледве стримується, аби не вигукнути якісь слова. І я чекав, що вона щось скаже: чи заперечить цю дивовижну брехню, чи навпаки – почне азартно доводити те, що вона «дружина». Але дівчина мовчала. Це дратувало в сто крат більше! Тим часом Гречук продовжував:

- В реалі, Кириле, все не дуже добре. Принаймні, не так, як хотілося б. Платформи – так називаються дві частини нашої країни. Перша Платформа – це частина держави, де живуть багаті, процвітаючі й шановані люди. Ти, Кириле, саме такий. Як і я, - Гречук посміхнувся. – Наш вічний і всіма шанований і любимий президент Віктор, - голос Степана Тарасовича налився жовчю, - строго слідкує, щоб на процвітаючій Першій Платформі все було чудово, всі активно працювали, раділи життю і прославляли його правління. Завжди веселими і щасливими людьми опікується ШІ, повністю підконтрольний президентові та групі програмістів, які його підтримують. І на чолі цих програмістів, варто відмітити, стояв ти, Кириле.

Гречук скорчив гримасу, дивлячись на мене. Це, напевно, мало означати усмішку, продовжив:

- Друга Платформа – повна протилежність Першій. Бідність, голод, хвороби, тяжка праця на благо держави і знову ж таки прославляння правління чудового президента! Гетто незгодних – ось як її називають в народі. Це коротко про наш реал.

- Гарна казочка, - кивнув я. - А хто ж у вашій реальності ви, Степане Тарасовичу? – спитав я, наголошуючи на слові «вашій».

- Там я теж Гречук Степан Тарасович. Глава корпорації «Гречук і Ко», як і тут. Не думаєш же ти, що президент Віктор дурень, який не розуміє законів прогресу й економіки? Дві потужні корпорації у змаганні за монополію на ринку гарантують стабільне процвітання державі, Кириле. Поки ми співпрацюємо і повністю підконтрольні президентові – жодних питань до нашої діяльності. Наше збагачення і зростання – це додаткові робочі місця, збільшення товарів та послуг, створення політики лояльної до Віктора. ШІ ретельно слідкує за нашими кроками. Але.., - Гречук знову скривився. – Останнім часом надто багато моїх людей потрапило на Другу Платформу. Мої джерела в колах президента вказують на те, що він вирішив змінити політику управління, забрати всі корпорації під свій контроль. Кілька моїх ключових посадовців зникли. Маю підозру – вони на Другій Платформі. До речі, саме туди запроторили й твою Діану. Вона занадто багато знала і не тримала язик на припоні...

- І хто ж у нас Діана у всій цій надзвичайно цікавій і неймовірно драматичній історії? – саркастично спитав я, свердлячи поглядом дівчину.

- Я журналістка! – скинула на мене погляд Діана. – Я дізналась про те, що президент Віктор планує об’єднати Платформи в одну. Його люди вже підготували новий проєкт «Разом», в якому ШІ поставлено нові задачі й завдання. Мілітаризація, зміна існуючого устрою і виділення вузького шару еліти, яка повністю лояльна Віктору. Всі ці зміни почнуть реалізовуватися поступово, але й інтенсивно. Я розповіла тобі про цей проєкт. Ти не повірив. Я в той день встигла ще вкинути у вірт кілька статей про це, але, думаю, їх давно ліквідували. Наступного дня мене забрали якісь люди, я опинилася на Другій Платформі у закритому закладі, де наді мною відбувався постійний контроль. Чому не вбили – ось питання! - очі дівчини блиснули злістю. – Я одразу ж почала думати про втечу...

- Ти, Кириле, як провідний програміст маєш доступ майже до всіх закритих сайтів, віртзон і кулуарів, - Гречук знову перехопив ініціативу. – Запити про зниклу Діану в офіс Віктора не дали результату. Але, думаю, ти зміг і самотужки про все дізнатися. І через кілька днів ти ввів у вірт свій вірус, Кириле. Гм. Добра, стара, як світ, і щира помста – що може бути кращим?!