Монологи неприкаянних
Чоловік зі свитою приведів
-Не можу повірити,ви справді настільки самонадіяні?! Думаєте зможете зіграти в екзорциста й відігнати їх від мене. Ха,ха і ще раз ха! Залиште свої непомірні амбіції перед тим як виходити на вулицю,вони очевидно затуляють вам очі. Я ходжу із ними скільки скільки існую, а не живу,прямо в момент переходу вони потяглися за мною й тепер не відходять. Вони мої єдині друзі й вороги,моє кохання,вони були мої учителі і я б хотів сказати учні. Та вони в сутності своїй незмінні щоб чомусь учитись та й я вже давним давно й близько подібним не займався. Я вже став одним із них,не людиною-духом,кляксою якоїсь події чи моменту на безкінечному горизонті історії. Ви думаєте що браво визволите мене він них,та якщо б я хотів попрощатись я б сказав ці слова настільки ж просто як цю тираду.
#1768 в Сучасна проза
#938 в Молодіжна проза
Відредаговано: 07.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
