Розділ 3

Марта повернулася додому й поклала монетку на стіл.
Вона довго дивилася на неї.
— Хто ти, Ясю?.. — прошепотіла дівчинка.
У кімнату зайшла її молодша сестра Ніка.
— Марто, ти з ким розмовляєш?
— Ні з ким.
— А це що?
Ніка показала на монетку.
— Просто стара монетка.
— Гарна.
Ніка хотіла взяти її, але Марта швидко забрала монетку.
— Не чіпай.
— Чому?
— Не знаю… Просто не треба.
Ніка насупилася й пішла до мами.
Марта залишилася сама.
Вона знову взяла монетку.
Цього разу видіння з'явилося майже одразу.
Перед нею стояла Яся.
Але тепер вона була не в магазині.
Дівчинка сиділа біля вікна й тримала монетку в руках.
— Якщо ти мене бачиш, значить, настав час, — сказала Яся.
— Який час? — запитала Марта.
Яся подивилася на неї.
— Час дізнатися правду.
— Яку правду?
— Я не просто залишила монетку для випадкової людини.
Яся підвелася.
— Монетка обирає спадкоємця. Того, хто зможе побачити те, що було приховано.
Марта здивовано подивилася на неї.
— То я… спадкоємиця?
Яся кивнула.
— Саме ти.
— Але чому я?
— Бо ти з моєї родини.
Марта завмерла.
— Що?
Яся зробила крок ближче.
— Мене звати Яна. Але моя сестра називала мене Ясею.
Марта не могла повірити власним вухам.
— Твоя сестра?
— Так.
Яся усміхнулася.
— Її звати Аліса.
Марта різко відкрила очі.
Видіння зникло.
— Мама?..
Дівчинка схопилася з місця.
Вона згадала, як мама іноді дивилася на старі речі з якимось дивним сумом.
Невже мама справді мала сестру?
Марта побігла до кімнати Аліси.
Мама саме складала речі.
— Мамо, — обережно сказала Марта.
— Що сталося?
Марта подивилася на неї.
— У тебе була сестра?
Аліса завмерла.
На кілька секунд у кімнаті стало зовсім тихо.
— Чому ти питаєш?
— Просто скажи.
Аліса опустила погляд.
— Так… була.
Марта відчула, як її серце забилося швидше.
— Як її звали?
Аліса тихо відповіла:
— Яся.
Марта стиснула монетку в кишені.
Тепер вона знала точно.
Дівчинка з видінь була справжньою.
І вона була сестрою її мами.
Але залишалося головне питання:
чому Марта ніколи раніше не чула про Ясю?