Розділ 2

Марта ще кілька секунд дивилася на записку.
— «Якщо ти це бачиш — значить, я не помилилася…» — тихо прочитала вона.
Дівчинка озирнулася. У магазині було тихо.
— Перепрошую… — звернулася вона до продавця. — А ви знаєте, звідки ця монетка?
Чоловік подивився на неї й одразу перестав усміхатися.
— Ти її знайшла?
— Так.
Він помовчав, а потім кивнув.
— Ця монетка пролежала тут багато років. Приблизно п'ятнадцять.
— П'ятнадцять?!
— Так. Її залишила маленька дівчинка. Приблизно твого віку.
Марта міцніше стиснула монетку.
— А що з нею сталося?
Продавець опустив очі.
— Я не знаю всіх подробиць. Але згодом почув, що вона померла.
Марта мовчала.
Тепер вона зрозуміла, кого бачила вчора.
Ту саму дівчинку.
— Чому вона залишила монетку саме тут?
— Не знаю, — відповів продавець. — Але, схоже, вона хотіла, щоб її знайшла певна людина.
Марта подивилася на записку.
— Можна я заберу її?
Продавець деякий час вагався, а потім кивнув.
— Забирай.
Марта поклала монетку в кишеню.
Щойно її пальці торкнулися металу, перед очима знову промайнуло видіння.
Та сама дівчинка стояла в магазині.
Цього разу вона була ближче.
— Якщо ти бачиш мене, — сказала вона, — значить, монетка обрала тебе.
— Хто ти? — запитала Марта.
Дівчинка усміхнулася.
— Я Яся.
Марта хотіла поставити ще одне запитання, але видіння зникло.
Дівчинка знову опинилася сама посеред магазину.
— Яся… — повторила Марта.
Це ім'я чомусь здалося їй знайомим.
Але вона не могла зрозуміти чому.
Марта вийшла з магазину й попрямувала додому.
Вона ще не знала, що зовсім скоро дізнається: Яся була не просто дівчинкою з минулого.

Вона була частиною її родини .