Глава 5 Особливості харчування Духів.  Каяття зцілює. Хто стоїть за Окулярником. Інквізиція проти паранормальних. 

05 Особливості харчування Духів.  Каяття зцілює. Хто стоїть за Окулярником. Інквізиція проти паранормальних. 

На початку літа ліс стає іншим. Трава піднялася, живність поводитися насторожено. Спів птахів майже не закінчується зі світанку до заходу сонця. Ніччю солов’ї приймають естафету. Гомон не змовкає ні на хвилину. Нестерпний жар літа ще не прийшов. Насолоджуємося моментом! Навка стверджує, що ця пора приносить багато клопоту. Не маю уяви: яких?

• Пам'ятаєш жайворонка?  Як ти хвилювався?
• Безумовно.  Як ти про це дізналась? Це ж було ще до початку війни!

У той рік ми надто пізно приїхали на дачу. Коли почали косити траву на власному майданчику, неочікувано побачили кубло. За виглядом птахів та яєць, зрозуміли, що це місце обмилували жайворонки. Косовище, безумовно, припинили. Кілька тижнів можна й почекати. Дарма, на жаль. Майже поруч, метрів за десять від гнізда, на сусідському подвір'ї працювали будівельники.  Навряд чи вони знали про птахів, та й спеціально кишло не тривожили. На жаль, жайворонки його залишили. У наступний приїзд довелося викидати обліплені мурахами трупики пташенят. Засмутився жахливо! Зробив висновок, що бачу різницю диких та міських птахів. Останні б продовжили годувати малечу. Вони звикли до шуму та метушні. Наслідки були б іншими.

• Ти та я — одне ціле, не забув? Твої хвилювання я, нібито, сама відчувала. Могла б допомогти. Не дозволила б віти кубло так близько до житла, або б кинути його. Це одна з граней нашої роботи. 

Навка не перестає мене дивувати. Нарешті я зрозумів, навіщо потрібні Лісовики та інші містичні створіння, як вони їх називає: “лісові”. Дійсно, роботи у них безліч. Факт всім відомий: пташеня та цуценя гинуть частіше у перші дні (а то й години) власного життя. Душа не встигла відійти від шоку народження й … все. Повертаємось на колишні позиції. Тут без помічників не обійтися. Але найбільше мене вражає їх робота з рослинами. Я з цього боку, навіть не думав. Повік живи вік вчися. 

Оповідання Навки було цікавим та пізнавальним. Судіть самі. Рослини, на відміну від тварин, не мають змоги пересуватися. Втекти від загрози вони не вміють. Точніше, ним неможливо змінити місце проростання. Не все так безнадійно. Якщо рослина “з’ясувала”, що місце де вона зростає гибле, вона всі власні сили направляє на єдиний спосіб втекти — плоди та насіння. Є надія, що на іншої диспозиції довкілля буде більш приємним. Та навпаки. Якщо оточення сприятливе — треба захопити територію. Починають рости коріння, стовбур. Розмноження стає вегетативним. Квіти та плоди належать до статевого. Згадали шкільний курс ботаніки. 

Визначити вектор розквіту рослини допомагають саме лісові духи. Вони краще розуміють довкілля. А у важких умовах стимулюють розвиток безпосередньо насіння. Енергетично. Роботи достатньо для будь-кого!

• Навка, це просто жах! Садівники та городники, виходить, катують деякі рослини для врожаю?
• Не зовсім так, як ти казав. Треба пам’ятати, що спільне проживання з людиною йде від власного вибору рослини. Вони, тобто їх батьки обрали цей шлях.
• Квола втіха. Особливо для садівників. Вони ж, першорядно, плоди вирощують.
• Життя є життя. Але садові рослини розквітли та сталі найпоширеніші. Це головне.

Мабуть, я дійсно перегинаю палицю? Ставлення Навки до подібних речей простіше. Еволюцію вона приймає як вона є. Без емоційного забарвлення. Доведеться мене, дипломованому біологу, вчитися у лісової чарівниці. Мабуть, це найкраща частинка мого навчання.

Початок літа, принаймні у нас, в Поліссі, відмічаються ще одною напастю. Комарі та мошки! У цей час вони заповнюють собою усе довкілля. Немає від них захисту. Але це лише моя проблема. Духів вона не торкається. Мабуть, вони їх не бачать та не чують. Налагоджена, нібито, звичка залишати власне тіло у тихому місці, почала давати збої. Не можна відлітати, коли тебе їдять! Душа прагне повернутися. Алей й дома його залишати боязко. Рідних може перелякати мій безжиттєвий вигляд. Вирішили залишати тулуб у русалок. Навка впевнена, що комахи у їх вимір не проходять.  Але щось ми не додумали. Чи на одягу кровопивця заніс? Наслідки були жахливими.

Так, я чув біль від крихітного укусу. Зовсім невеликий, можна терпіти. Вважав, що русалки згонять комарів. Даремно. Після повернення виявив себе в обіймах двох. Не встиг отямиться, як Навка відкинула дівчат. Дивно, ревнощів вона ніколи не показувала. … Знов думаю про неї у людських рамках! Довго бути збентеженим мене не довелося. Навка просто кричала:

• Живенький, допоможи! 

Це номер. Вона трясла подруг, намагалася привести їх до тями. Нерухомі “тіла” мені неабияк збентежили. Я придивився уважніше та здивувався. Справа була у тому, що русалки були п’яні. Вдрабадан! Я ще можу уявити, як допомогти випивайлу в людському обліку, що випив лишку, але тут духи. Джерело мене до допомоги. Нічого поза звичайного. Треба “відкачати” вредну енергію. Головне — скинути її на землю, а не взяти на себе. За кілька хвилин наші дівчатка почали подавати ознаки життя. Непов’язана мова почала знаходити риси свідомості. В очах з’явився живий вогник, погляд став осмисленим. Раптом у них відобразився переляк. …

Лелет. Він стояв поруч та з докорінною дивився на русалок.

• Даремні старання, Мольфаре. Для мене вони й бездиханні згодяться. 
• Що з ними трапилося? Не розумію.
• Трошки перебрали твоїй крові, п'янички. Аж розум втратили.
• Яким чином? На мене ран немає. 
• Вони ж духи. Пити та їсти не вміють. А енергетики крові достатньо й у краплі.
• Зачекай. Вони вбили на мене комара, а тих мізерних залишків крові було достатньо?
• Бач, розумієш.