Глава 4: Новий випадок смерті.

Автор.
В темному місці зібралось до 10 живих істот. Вони чекали на свого володаря. 
-    Скільки часу минуло, нарешті, настав наш час панувати в цьому світі, - із задоволенням мовив один із десятки. 
Тварюка управляли Алонсом близько трьох тисячоліть тому назад. Тоді панував чистий хаос, кровопролиття та постійні вбивства. Голод звичайних живих істот: людей, драконів, ельфів тощо. ніхто не був у безпеці. Єдині, хто почував себе вільно були ті, хто панував. Подолати їх зуміли тільки сім алхіміків, що поклали своє життя заради того, щоб зачинити їх магічними печатками. 
-    Не поспішай, для нашого панування ще багато потрібно зробити, -осадив пил свого товариша жінка, адже залишились ще ті, хто пам’ятає, як було їм за печатками.
-    Тиша! – прозвучав голос лідера даної групи, - Володар, він вже тут, - всі встали та поклонились.
-    Радий бачити вас у цю визначну для нас подію, - дика посмішка утворилась на обличчях підлеглих, - Тепер, хочу запросити на нашу зустріч особливого гостя. Прошу, заходьте, лорд Саторіан Байзевік. Ах, точно, ви ж не можете самостійно рухатись, зовсім за це забув. Друзі мої, допоможіть бідному лордові приєднатись до нас.
До зали приволокли вампіра-тінь. Він виглядав дуже побитим, весь в крові та непритомним. При його «появі» істоти заулюлюкали, а деякі засміялись.
-    Приведіть його тями! – наказав Картанар. Двоє охоронців, що втягли чоловіка, застосували на полоненому грозову магію. Вампір повільно, зі стоном від болю, отямився.
-    Де…я? – дезорієнтовано запитав поранений у тварюк.
-    Ти перед володарем, нікчемний мусор, - сказав генерал того самого володаря.
-    Він…во…володар твій…, але не…мій, - важко виказав свій протест Саторіан. Чоловік вже зрозумів, що вони від нього бажають, проте говорити їм цінну інформацію та артефакти зовсім не збирається.
-    Ах ти… - замахнувся охоронець на їхнього «гостя». Лорд ледь підняв губи в усмішці.
-    Стій! – зупинив його повелитель, - почекай, нехай говорить, - з деяким задоволенням сказав чоловік, - Нам багато про що з ним потрібно поговорити.
*******    
Імператорський палац.

 Наречена його імператорської величності має дуже поганий, так би мовити, характер. Спочатку, її приїзд чекали з великою радістю, адже, нарешті, імператор вирішив одружитися. Дехто вважає це лише політичним кроком, дехто - коханням, але є й ті, хто думає про цей союз доволі негативно. На жаль, до того, як оголосити про заручини зі своєю нареченою, його величність мав стосунки з леді Кролінг. Через всю цю ситуацію ректор академії та імператор дуже посварились. Наслідками даної сварки стало відлучення клану Чорних драконів від імперії. Багато хто очікував погіршення ситуації, але поки що все спокійно. Коли приїхала майбутня вмператриця, то ніхто не чекав того, що отримали.

 Принцеса сусідньої жержави була, як там іноді говорять, гнилою натурою. Витрачала велику кількість коштів на одяг, коштовності тощо. Мала за звичку знущатись з прислуги та людей, які стоять за рангом нище неї. Деякі аристократи зробили спробу повдомити про поведінку принцеси імператору, але той зовсім нічого не бажав чути. Можна було б подумати, що він знаходиться під чарами, але на імператорську сім'ю подібна магія не працює.

 Зараз палац знову стоїть на вухах. З кімнати, яка відведена нареченій, лунають крики. Охорона та слуги бігають по коридорам, обшукуючи кожного, хто проживає на даний момент на території резиденції правлячої династії.

 Від всієї метушні прокинувся й імператор.

- та що там взагалі відбувається? - розлючено сказав чоловк. Він вийшов у коридор й побачив велику метушню.

- ваше величносте..., - почав говорити один із прислуги, але йому не дали договорити.

- Що відбувається? Чому така метушня? - розгнівано запитав імператор.

- Дещо сталося..., - промовив слуга. Йому зовсім не хотілося бути тим, хто повідомить погані новини монарху. Останнім часом правитель змінився, але не в кращий бік.

- Мені ще довго чекати пояснення?! - бідний слуга вже не знав куди себе діти під тяжким поглядом правителя.

- Фрейліну вашої наречени було знайдено мертвою в покоях її високості, - швидко мовив прислуга. Імператор, після почутого, негайно відправився до своєї майбутньої дружини.

 Потрапив до своєї принцеси імператор дуже швидко. Картина, яка йому відкрилася, була жахливою. В покояхйого коханої людини лежало тіло мертвої дівчини, котра сильно схожа зовнішністю на принцесу. Вона була в жахливо стані: тіло в глибоких порізах, карапинах, руки та ноги зламані, деяких пальців просто не вистачає, колись довге волосся тепер виглядає нібито хтось їх шматував. Принцеса й досі продовжувала шаласувати, але яка б не була її високість, всі зараз її повністю розуміли та підтримували, адже така ситуація для будь-кого стане шоком.

- Покличте капітана охорони палацу, негайно! - крикнув Кіріан.

*********

Імператор Кіріан.

 Чому мене просто переслідують нещастя? Алхіміки, що задумали отруїти мене та змусили вважати дочку Касандера за свою пару, потім вихід із імперії всього клану Чорних драконів, тепер вбивство фрейліни моєї нареченої. Що мені ще чекати в майбутньому?

- Де в цей час була охорона? - твердим голосом запитав у капітана охорони палацу, що прибув відразу ж після мене.

- Ваше величносте, її високість забажала залишитись на самоті, щоб, навіть, ніхто не стояв біля покоїв, - пояснив підданий.

- Та невже?! А якщо я зараз запитаю у її високості чи це правда, вона підтвердить? - гнів в моєму голосі було прекрасно чути, тому зовсім не дивно, що капітан затремтів на місці.

- Ваша величність, я впевнений, що вона це зробить, - намагався побороти свій страх Гайюс.

- А давай ми з тобою це і перевіримо, ти згоден? - звернувся я до Дарвейна.

- Так, імператоре, - погодився воєнний.

 Ми пішли до принцеси. Вона знаходилась в інших покоях. З нею присутні й інші фрейліни. Мій гнів навіть і не думав зникати, а навпаки, він тільки накопичувався та ставав більшим. Я йшов поруч із Гайюсом та уважно слідкував за його поведінкою. Він був спокійним, хоча хвилину тому назад трусився від страху. Можливо, він думає, що принцеса підтвердить його історію, бо буде дуже наляканою для того, щоб сказати правду? Якщо так, тоді він повний дурень, адже я е дозволю цьому статися. Через декілька хвилин ми опинилися перед дверима кімнат. Охорона привітала спочатку мене, а потім свого капітана.