Глава 3: Сімейні зв'язки.

Герцог Кролінг.
Прекрасний ранок у королівстві Алькор. Так я говорив з початку, поки мій шпигун не приніс вісті, тривожні вісті про Мою дочку. Мені й так не хотілося її відпускати від себе, а вже після цих новин захотілося негайно забрати додому. Але його різка активність привернула увагу як дружини, і самого короля, що сьогодні гостював у нас.
- Любий, що сталося? – стурбовано спитала жінка.
- Мене це теж цікавить, - вичікувально глянув на мене король.
- Погані новини, - не одразу вирішив говорити всю інформацію, а повільно готувати їх до неї.
- Ти можеш хоча б під час сніданку не думати про роботу?! - завдала риторичне питання леді Кролінг.
- Згоден з твоєю дружиною, Кролінг, треба хоч колись відпочивати, - засуджує чоловік.
- Я з вами абсолютно згоден, проте це стосується Аделіни, - після моїх слів утворилася тиша. Усі перевели на мене погляд.
- Що стосується Аделіни? - вимогливо вимагала відповідей дружина.
- Мене ж більше цікавить якісь саме погані новини? - також напружено промовив своє питання імператор.
- По-перше... - домовити йому не дали.
- То є не одна погана новина? - з гнівом і страхом звернулася Малія до свого чоловіка, тобто до мене.
- По-перше, на нашу дочку був зовсім замах, - Лія скрикнула, злякавшись ще більше за нашу Дель, - з нею все добре, була лише спроба, по-друге, з'явився біологічний батько Аделіни, - а цими словами нервувати почав і сам король.
- Сподіваюся, це все новини? – обережно спитав чоловік.- Якби ж це було так, - засмучено відповів йому, - Але наша дівчинка врятувала імператора від ягід алькорі.
- Тааак, це ж хороша новина? - понадіялася дружина на гарний результат подій.
- Не зовсім, - сказав Релнор Алькор.
- Мабуть, він назвав себе справжньою парою дочки і зустрічався з нею, але потім звинуватив Аделіну в тому, що саме вона отруїла його алькорі, кинув її і взяв у наречену іншу дівчину, кого саме не пам'ятаю, - Малія дуже розлютилася. Настільки, що її аура була просто вбивчою.
- Дорогий, це все?! - крізь зуби промовила питання леді Кролінг.
- Є й хороша новина, - на мене скептично подивилися. Від цього мені стало дуже ніяково.
- І яка ж? - поцікавився Релнор.
- Ну, клан Чорних драконів, звідки родом, виявляється, наша дочка, вийшли зі складу імперії Драстейн, - присутні за сніданком задоволено посміхнулися, так би мовити.
– А ось на цьому можна й зіграти, – озвучив свої думки правитель.
- Тут я повністю з вами згодна, - а дружина його ще й підтримала.
- Потрібно залучити їх на наш бік, також, не варто забувати і про клан Багряних, - в мою голову прийшли кілька ідей щодо безпеки Аделіни, що і почав відкривати іншим.
- Тільки варто спочатку посилити межі нашої держави, - сказав Релнор.
- В чому справа? Не думаю, що імперія надішле своїх людей до нас. У них зараз багато проблем із тварями, – висловила свою думку Малія.
- Справа не в цьому, а, якраз, у тварях, адже вони вже дивують в імперії на повну силу, - сказав я.
- Хм, тут ти маєш рацію, вони можуть не тільки зі своєї території до нас лізти, а й з боку Драстейна, в такому разі, виявити їх буде набагато складніше, - спокійно й обачливо мовив король.
- Так, любі мої, ви можете годинами обговорювати свої плани, але треба діяти зараз, - висловилася дуже зла жінка.
- Що ти пропонуєш? - Зацікавлено запитав Алькор.
- Все просто, - дружина посміхнулася, а мені захотілося вже готуватися до кінця цього світу, - Ви, мій король, будь-якими способами зміцнюватиме кордони нашої держави і шукатиме всю доступну інформацію, загалом робити те, що потрібно в цьому плані.
- Так, ти маєш рацію, а...- А я і Арденієль відправимося до нашої дочки і також будемо налагоджувати стосунки з Чорними та Багряними драконами, принагідно дізнаємося інформацію про тварин, - мабуть, завжди знав, що алхіміків злити небезпечно для життя і не раз у цьому переконався, проте, саме тепер я розумію, що ще небезпечніші за алхіміки стають тоді, коли хтось чи щось загрожують їхній родині.
- Значить, так і зробимо, - задумливо промовив чоловік, - Коли ви побачите Аделіну зв'яжіться зі мною, я теж за нею сумую, та й побачити б хотілося, - трохи зніяковіло сказав Релнор. Хто б зараз не побачив вираз обличчя, нізащо не повірили б у подібне, адже зазвичай правитель королівства Алькор холоднокровний і без емоційний.
******
Повість від імені автора.
Для багатьох король Релнор Алькор виглядає холоднокровним і безсердечним, що, в принципі, так і є. Чоловік змінюється лише у присутності своєї сім'ї, та й то не всієї, а тих, кому довіряє. На жаль, таких було дуже мало. До кола таких осіб входить і сім'я Кролінг. Ось чому він так сильно цінує Аделіну - для нього вона стала дочкою, а через те, що у короля немає своїх дітей, то й спадкоємицею престолу. Хоча про це ще ніхто не знає.
- Знаєте, я вам повинен щось дуже важливе сказати, можливо, що ви, навіть, зненавидите мене через це, - наважився таки розповісти важливу інформацію про Кролінг. Йому було страшно, але не показував такого.
- Ти вже нас лякаєш, просто скажи, - спокійно промовив герцог. Він не міг уявити ситуацію, в якій ненавидитиме Релнора.
- Ви знаєте, що Аделіна для мене, як дочка? - поставив риторичне запитання Алькор.
- Звісно знаємо, до чого питання? - мати Аделіна стала вже помітно нервувати.
- Справа в тому, що вона моя спадкоємиця, - сказав так, ніби щодня повідомляє таку новину.
- Не зрозумів?! - тепер обурився герцог Кролінг.
- Я люблю її, як свою власну доньку, плюс до всього, ви також є моїми кровними родичами, яких я допускаю до свого ближнього кола, і поки що у мене немає власної дитини, тому саме Дель буде спадкоємицею престолу, та й ще... - почав виправдовуватися з великою швидкістю правитель держави.
- Так, так, так, стоп, заспокойся, ми всі зрозуміли, тобі не треба виправдовуватися. Єдине, що нас хвилює, це те, що не сказав нам всього з самого початку, – перебила дружина герцога свого короля. Батьки Аделіни, звичайно, були шоковані, проте розуміли справжній стан справ. Багато аристократів помітили підвищений інтерес монарха до герцогської сім'ї. А це ніяк не могло не вплинути на звичайний спосіб життя двору, тим більше, що аргументи короля так само мають велику частку правди. Справа була не в їхніх сумнівах чи страху, а в тому, що іноді Релнор абсолютно забуває про дворян, хоча вони чудово розуміють причини цього рішення.
- А ти не подумав про дворян? - прямо спитав чоловік правителя Алькора.
- О, про це не хвилюйся, я вже все продумав до дрібниць, - з ентузіазмом відповів на запитання Релнор.
- Тоді розберемося з цим, коли ситуація, в яку потрапила наша Дель, більш-менш прийде до норми, - підсумувала леді Малія Кролінг.
- Чекаю точного плану твоїх дій, адже це стосується моєї дочки, - просто сказав Арденіель Кролінг.
******
Аделіна Кролінг-Догран.
Я пішла за слугою. Мені не терпілося побачити своїх батьків, то за ними сумувала, а тепер вони тут. Також мені трохи страшно, як відреагує моя сім'я на те, що я ще не встала на крило дракониця. Як їхня дочка, чудово знаю - рідні люди ніколи не покинуть мене, але легко можуть повернути додому, адже тепер, через факти, що відкрилися, я перестала бути повнолітньою. Що робити в цьому випадку?
"Поки ви нічого не можете зробити", - з'явився голос Естароси в моїй голові. В принципі він абсолютно правий, але все одно, щось дуже тривожно.
"Я знаю, тільки мені чомусь здається, що батьки починають якусь аферу", - ох, тільки цього не вистачало на мою голову. Сподіваюся, Ест щось про це знає.
"Можете особливо не хвилюватися, все, що вони задумали, не завдає жодної шкоди і ніхто вас забирати звідси не буде", - весело промовив дух.
"Отже, ти точно знаєш, який у них задум", - констатувала факт.
"А я і не приховую", - гордовито голос чоловіків був просякнутий наскрізь.
"Сказати мені нічого не хочеш?!" - Запитала його.
"Нііііі, я не позбавлю себе задоволення поспостерігати за тією реакцією", - ось же... паразит.
"Я тобі це ще пригадаю", - погрожувала Есту.
"Ага, ага, і як же ти це зробиш?" - продовжував далі знущатися з мене чоловік.
"Ось знайди спосіб - дізнаєшся!" - тільки й відповіла своєму другові.
- Пані, з вами все гаразд? - помітивши мою дивну поведінку Ронан Дельвейс.
- Так, зі мною все гаразд. Я просто трохи задумалася, – відповіла на запитання чоловіка. Він не довго глянув на мене, але потім продовжив свій шлях, а я за ним. Йшли ми приблизно ще хвилин двадцять. Батьки вирішили зупинитися в готелі Де Рішель, що знаходиться в середньому, за умовами життя, районі столиці. По суті, це найкращий варіант, особливо, коли не бажаєте оголошувати про своє перебування в місті всім кому не ліньки. Що ж, радує, адже це означає відсутність конфлікту з імператором. Мені зараз не те, що бачити, навіть чути про нього гидко, бридко.
- Раді вас вітати у нашому готелі, чого бажаєте? - негайно привітався один із службовців готелю, як тільки ми увійшли до будівлі.
- Нічого, ми тут на зустрічі, - ввічливо відповів чоловікові дворецький. Я мовчки кивнула, підтверджуючи відповідь слуги моєї родини.
- Тоді вдалого вам дня, - сказав працівник.
- Дякую, - відповіла цього разу я.
- Вам нічого не потрібно? — спитав мене Ронан.
- Ні, давай вже підемо до батьків швидше, - швидко промовила відмова, а то чудово знаю, що якщо хоч одне слово зірветься з моїх вуст, ми ще на півгодини застрягнемо тут. Мені цього зовсім не хочеться.
- Слухаюсь, - мабуть, у дворецькому, іноді, надто багато драматизму, хоча на вигляд і не скажеш подібного.
Дорогоу я не запам'ятовувала, не бачила в цьому жодного сенсу. Інтер'єр готелю мені сподобався. Він не викликає роздратування та почуття втоми, лише спокій, що дуже тішить. Єдиний мінус - у коридорах, на початку, можна заблукати, особливо з моїм успіхом. Зупинилися ми біля номера 221. Не встиг дворецький постукати, як двері різко і швидко відчинилися. У дверях стояла мати. Вона була дуже гарною у своїй блакитній сукні, що тільки підкреслювало її блондинисті волосся та сапфірового кольору ока.
- Аделіно, як я рада тебе бачити, як за тобою сумувала, сонечко моє, - вигукнула леді Кролінг. Я, не зволікаючи ні секунди, кинулася в її обійми.
- Я теж сумувала за всіма, мамо, - тихо сказала їй у шию, - Мені так багато потрібно тобі розповісти, - сказала трохи сумно і цей смуток батьки помітили відразу.
- Ну-ну, хто ж образив мою дівчинку? - м'яко і ніжно запитав батько. Я відсторонилася від матері і пішла обійматися до тата, - Ох, я теж дуже радий тобі бачити, але можна не так сильно стискати, боюся, ми мене так розчавиш, - весело мовив чоловікові.
- Вибач, - пробурмотіла я батькові.
- І так, сама розкажеш, що сталося, чи самому дізнатися? - вибагливо запитав глава сімейства.
- Сама, сама, - запевнила своїх батьків.
- Тоді, Ронане? - покликала дворецького леді Малія.
- Слухаю пані, - озвався чоловік.
- Принеси нам чай і шоколадне печиво, думаєте мені, що розмова буде довгою, - віддала доручення Дельвейсу герцогиня.
- Як забажаєте, - чоловік швидко зник з кімнати, а тато і мама мовчки, задумливо почали дивитись на мене.
- Що щось не так? - мені, якось, від усього, що відбувається зараз стало дуже не по собі.
- Та ось, думаємо, якою ж драконицею ти будеш? - сказала відповідь на моє запитання мати.
- Чорною, - не замислюючись сказала я і тільки потім зрозуміла, що саме сказала, - Виходить, ви все знаєте? - задала їм риторичне запитання.
- Звісно, ти ж не думаєш, що ми відпустили тебе без нагляду? - навіть подумати про це не могла, - Однак нам хочеться почути твою версію подій, - оооххх, чую, проблеми не за хвостом.
- Гаразд, але скажу відразу, багато вам не сподобатися, - чесно попередила сім'ю. Вони на ці мої слова лише переглянулись між собою.
******
Естароса.
Я - дух-охоронець роду Кролінг. Моїм обов'язком є: захищати сім'ю, до якої був прив'язаний непорушним договором. Але тепер, з кожним днем, проведеним разом з Аделіною, мені хочеться служити їй не тільки по-своєму бажанню. Не можу зрозуміти з чим це пов'язано, але й боротися з цим мені не під силу.
Це почуття спалахнуло тоді, коли молода пані була ще зовсім дитиною. Герцог приніс дитинча дракона, яка була вся в крові і зі шрамом від меча на грудях, і прийняв у рід, як свою дочку та спадкоємницю. Через проблеми зі здоров'ям лорд не може зачати власну дитину, тому маленька Аделіна, як потім назвали дівчинку, стала відрадою для всієї родини. Їй вдалося розтопити серце холодного, наче брила льоду, короля Алькора, а це вже багато про що говорить.
Дівчина росла милою, доброю і чуйною дитиною. Спостерігати її дорослішання було одним суцільним задоволенням. Мене турбувало лише те, що часом її очі кардинально змінювалися. Наче зовсім інша істота дивилася на світ крізь очі Аделіни. Лише потім, коли вона почала вчитися на алхіміка, все стало на свої місця. Мені стали зрозумілі дивні погляди, часом дивні промови, думки, не схожі на дитячі, або те, як тиск аури дитинчати придавлював до землі, змушуючи підкорятися. Аделіна – Перший алхімік. Також це пояснювало моє бажання служити особисто їй.
Таааак, хах, не очікував, що моє минуле, коли я був ще живим, наздожене мене подібним чином. Мені ж хотілося все це забути. Але, мабуть, доведеться навпаки - згадувати, адже господиня незабаром обзаведеться драконовою формою, а якщо додати ще й вищу форму алхіміка, то вийде гримуча суміш.
Що ж, треба буде незабаром поговорити з юною леді та розповісти всю правду про її меч, та й про мене теж. Сподіваюся, що вона мене не зненавидить після всього цього.
******
Аделіна Кролінг-Догран.
Розповідати всі батькам про всі події, що зі мною сталося, було трохи страшно. Не тому, що вони мені щось могли зробити, а тому, що разом із королем лорд і леді Кролінг влаштують темну всю імперію. Щоб хто не говорив - наше королівство набагато випереджає Драстейн у військовому плані.
-    Це просто… у мене слів не вистачає, - гнівно промовила мама.
-    Я розумію тебе кохана, - тяжко зітхнув батько, в кімнаті після його слів утворилась тиша, яку ж він сам і перервав, - Так, імператора лишіть на мене та короля, а от що робити із ректором, я не знаю, - дуже втомлено сказав тато. Я його розумію. Робота не дає йому й хвилини на нормальний відпочинок, а тут ще й жахливі ситуації, в котрі донька, тобто я, потрапляє на регулярній основі, хоч і не по своїй вині.
-    Ну, розібратись з ректором можу я, - занадто радісно сказала моя люба матуся. Щось мені цей її прояв ініціативи подобається ще менше ніж втручання самого короля.
-    Доню, ти мені скажи от що, з тобою говорив лише сам Догран чи може ще хтось був присутній? – поцікавився лорд Кролінг. 
-    Ти це про що? – не зрозуміла я думку батька.
-    Я про те, коли ти й він говорили, що ти його донька, - я на хвилинку замислилась.
-    Якщо по-правді, то я не зовсім пам’ятаю, але здається ми були тоді одні, хоча може й імператор також був присутнім, - дала відповідь на запитання.
-    Я тебе, звісно ж, не змушую, але може ти спробуєш поговорити ще з кимось із сім’ї Догран? – запропонував герцог, - Мені це не зовсім подобається, але й вони не винні в тому, що сталося.
Спочатку мені хотілося, як маленькій дитині, негайно й категорично відмовитись, але я стрималась і подумала гарненько. По походженню – я дракон, а як ним бути поняття не маю. Не знаю й банальних традицій, культури та інших секретів, котрі стосуються цих ящірок, хоча, казати «ящірок» вже немає сенсу, адже сама скоро буду повноцінною ящіркою переростком. Ідея батька може дати мені велику вигоду в цьому плані.
-    Знаєш, а ти правий. Мені потрібно багато чого дізнатись про свій вид, - невдоволено мовила своє рішення сім’ї.
-    Тоді обери сама, коли тобі зручно буде з ними поговорити, - трохи заспокоїла мене леді Кролінг.
-    Дякую, - відповіла їй з полегшенням, - А тепер, скажіть, що нового вдома? Як там король? А як…
-    Стій, стій, стій, не поспішай. Ми тут залишаємось на довгий термін, встигнеш все у нас розпитати, - батьки розсміялись на моє тараторіння, я не втрималась та приєдналась до їхнього сміху своїм. Із всими цими проблемами вже й забула, коли так спокійно, вільно і радісно себе відчувала. Мені не вистачало ось таких посиденьок із рідними. Тато правий, у нас ще вдосталь часу, щоб надолужити згаяне.