Пролог

Повість від імені автора.
-    Де моя онучка, сіну мій? – спитала грізна і неймовірно сильна дракониця з клану Чорних.
-    Мамо, справа в тім, що… - але договорити чоловікові просто не дали. 
-    Я чекаю відповіді на своє питання, не хочу чути виправдання, - різко і доволі ще спокійно обірвала всі пояснення голови клану і безпосередньо свого сина статна леді.
-    Вона пішла від мене і не бажає, навіть, розмовляти, - пробурмотів дракон.
-    Цікаво ж, чому все обернулось саме так? – з іронією запитала жінка.
-    Деякі факти стосуються і імператора, - ось тільки бідний дракон ще не знав, що цими словами підписав собі смертний вирок.
-    Та невже?! – з наростаючою агресією промовила дракониця, - А ти, хоча би, знаєш, де твоя донька зараз знаходиться? – після цього питання, леді почала пильно стежити за реакцією своєї дитини і побачене їй сильно не подобається.
-    Нііі… - прошепотів лорд. Жінка злегка трансформувалась і тепер її очі, шкіра та нігті були як у дракона, не вистачало тільки хвоста та крил за спиною до повного перетворення.
-    Ти мені все розкажеш, милий мій син, абсолютно все, інакше, нарікай на себе, - ректор академії зрозумів, що зараз йому потрібно бути відвертим, або все обернеться катастрофою імперських масштабів, - Але спочатку, я дещо зроблю і коли повернусь, тоді тобі буде дуже і дуже не солодко, - леді різко зникла в спалахі порталу.