Глава 2: Перевіряючий нашої академії.

Аделіна Кролінг.

Тепло і так затишно. Але чомусь я відчуваю на собі якийсь приємний тягар. Розплющила очі і... обімліла. Мене притиснув до себе чоловік, який зараз повинен бути на ліжку в моїй спальні. Я з переляку спробувала дати стрікача. Але ж куди там! Він настільки міцно мене тримав, що навіть не рипнутися. Ну вже ні, здаватися я не маю наміру і, здається, є одна лазівка. Потрібно спробувати виповзти вгору тілом вампіра. Я звивалася, як могла, і це дало свої результати. Але спина, коліна і лікті дуже болять, після падіння.

Коли піднялася, зауважила, що на всі мої старання звільниться, чоловік зовсім не відреагував. Я підійшла до нього, поклала йому на голову руку, перевіряючи, чи спав у нього жар. Не спав, а навпаки – посилився. Не довго думаючи, дістала ще один кристал повного відновлення і повторила все те, що робила вчора. Вампір став набагато легше дихати. А я ж, з чистою совістю, зібралася, залишила сніданок на столі, раптом хворий прокинеться і вирушила на роботу. Сподіваючись, що все буде гаразд.

Домінік Райстаерн.                             

Цього разу, ранок видався дуже добрим. Вперше за стільки часу я зміг нормально виспатися. Жахи, нарешті, перестали мучити мою душу і ятрити старі рани, спогади. Багато років мене мучило почуття провини. Хоч і говорили всі, що я не причетний до тих подій. Але нічого не міг із собою вдіяти, до цього ранку. Причину цього назвати точно не можу.

Взяв свої речі і попрямував у душ, щоб прокинуться до кінця і привести себе до ладу. За одне розбудив свого друга та співмешканця, а то він вічно спізнюється на лекції через те, що дуже любить поспати.

Аделіна Кролінг.

- Що взагалі відбувається тут? -питання вирвалося з моїх вуст самовільно, адже перед очима у мене був суцільний хаос. Всі на вулиці кудись поспішали, візники гнали коней як божевільні та кричали абсолютно кожен. Мої спроби перейти на інший бік вулиці не мали успіху. Я ще трохи і без руки, ноги, очі та всього іншого не залишилася. Та сама ситуація сталася, коли спробувала найняти візника. Після цього випадку я перестала стежити за тим, що говорю.

- Та нічого такого особливого, просто в академію магії прямує перевіряльник. Саме тому абсолютно все в паніці. -відповів на моє запитання незнайомець.

- І це єдина причина хаосу, що тут твориться? -невіруюче запитала чоловіка.

- Ну, багато матусь хочуть видати заміж своїх дочок за лорда Стефана Хасторіана. -це що, жарт такий? Вимовити бодай одне слово я, виявилося, просто не могла, адже подібне мені довелося спостерігати вперше. Мабуть, в моїх очах відбилося моє здивування і зневіра у те, що незнайомець продовжив. -А також, причиною всього цього бедламу, є те, що лорд Хасторіан після перевірки академії займеться іншими закладами. -ну, друга причина мені, чомусь, здається набагато правдивіше ніж перша?

- Дякую, що прояснили ситуацію. -подякувала чоловікові і вирушила в бік візника, що зупинився, поки він ще на місці. Щоб не потрапити під копита коней, мені довелося побігти щосили, добре, що моя фізична підготовка була на висоті, а то довелося б туго.

- Вибачте, ви вільні? -запитала візника, коли нарешті добігла і віддихалася від швидкого бігу.

- Ви щось хотіли, пані? -ось це ввічливість. Так, йому влаштується в Альтраїс і викладати там правила гарного тону, адептам це точно не завадило б.

- Так, мені б потрапити до академії Альтраїс. Чи зможете мене підвезти? -вичікувально подивилася на чоловіка значного віку, те, що переді мною не людина стало ясно, як тільки подивилася йому в очі.

- Ну, тоді прошу, сідайте. -і він відчинив дверцята переді мною. Я ж схилила голову в подячному кивку. І вже знаходячись у дорозі, вирішила подумати про неприємності, які принесе перевіряльник та адепти.

Вампір.

Прокинувся я в якійсь квартирі, невеликій, зате досить затишній. Оглянув свої рани, але на мій подив їх не виявилося, лише легке почервоніння де вони були. Спробував піднятися, тільки вийшло у мене лише в десяту спробу. Мене досить сильно похитувало.

У мій ніс ударив апетитний запах їжі, тому я вирішив піти за ним. Кухня була світла і чиста, а на столі стояли дві миски: одна з кашею, друга була наповнена легким бульйоном, а також чашка чаю. Підійшов до столу та виявив записку. Взяв її до рук і відкрив, щоб прочитати.

"Дорогий гість, я знала, що ти прокинешся дуже голодним, на жаль, крові у мене не було, тому приготувала тобі легкий сніданок, адже поки тобі не можна важкого. Багато не рухайся, інакше заліковані рани можуть знову відкритися."

Я трохи здивувався, як ця жінка сміє мені вказувати. Але швидко вгамував своє его, адже як ні як, а вона має рацію. Для ран, залікованих магією, потрібен певний час для повного відновлення.

Ну, спробуємо, що вона тут приготувала. Почав свою дегустацію страв із бульйону, потім перейшов на кашу, фінішом став чай і змушений прийняти, жінка чудово готує. Хоч їжа і була простою, але неймовірно смачною. це дуже мене порадувало.

Зібрав брудний посуд і склав у раковину, на жаль, сил на те, щоб помити в мене зовсім не лишилося. Злегка похитнувся від нестачі сил і вирішив, що мені краще помандрує ще трохи поспати на дивані, який зберігав дуже приємний і ніжний запах, перемішаний з моїм.

Касандер.

- Пане ректор,-покликав мене до чого тільки дратівливий голос викладачки з расоведення.

- Щось трапилося, міс Ерілія Сантарія? -запитав стурбовану жінку.

- Так, до нас перевіряючий прямує. -опа, а вона звідки знає про це?

– І хто саме виконує цю почесну роль? -вирішив перевірити на скільки ця міс обізнана.

- Стефан Хасторіан. -ні, ну це вже ні в які ворота! ЗВІДКИ?! Звідки вона знає все це?

- Мене цікавить дещо інше ... - на мене втупилися ніби я відростив вуха ельфів.

- Що саме? -дуже обережно запитала Ерілія.

– Де ви взяли цю інформацію? -ух ти, як її очі забігали.

- Нуууу... про це знають абсолютно всі у місті. -тільки чутно промовила вона.