***

Касандер.

Таааак, наробив я справ. І як мені тепер дивитись їй у вічі? Хоча, її удар правої, таки зміг відкинути мене на велику відстань. Видно, що звання алхіміка вона доводила потом і кров'ю.

Не знаю, чому я нагрубив міс Аделіні Кролінг? Вона ж ні в чому не винна! Але як пригадаю, що сказав той нахабний третьокурсник, то мене бере не просто злість, а лють – руйнуюча все на своєму шляху лють.

І треба саме в цей момент, спитати про щось мене Кролінг?! Стриманістю, я не блищав, тому й нагрубіянив їй, сказавши закрити рот. Поняття того, що я зробив не так, мені прийшло тоді, коли я лежав біля протилежної стіни від міс Аделіни.

Як тільки моя лють була готова обрушитись на все і вся, я почув питання якоїсь адептки професору алхімії. Її відповідь мене вразила. Адже ці слова справді правдиві. І мої очі вже по-іншому глянули на професора. Переді мною вже стояла не тендітна леді, яка боялася навіть тіні, а сильна, впевнена в собі алхімік. Тому я нічого не сказав і не зробив, а тільки впритул наблизився до неї і дивився їй у чарівні очі. Насамкінець сказав, що вся вина за те, що сталося, лежить на мені і вона може спокійно вести свої лекції.

- Пане ректор, у нас проблема! - з диким криком, влетів у мій кабінет викладач некромантії. Ніяк не можу навчити його стукати у двері перед тим, як зайти до кабінету.

- Які проблеми? - запитав його зацікавлено.

- П'ятий курс підняв три цвинтарі навколо полігону для випробувань. -ну за що мені все це?

- А випробування? -може, буде, хоч якийсь промінчик надії?

- Всі як один ...,-я з величезною надією подивився на нього, як на свого рятівника, але отримав у відповідь лише одне, - провалилися. -все, вони самі тепер, трупи ходячі. Мало того, що знищили полігон, то ще й провалилися по всіх напрямках!

Аделіна Кролінг

- Вашим домашнім завданням буде знайти інформацію про першого алхіміка Гальгамеша. -оголосила завдання на наступну пару третьому курсу На подив, після тієї не дуже приємної ситуації все пройшло досить непогано. Адепти уважно слухали, записували і, чудо, ставили запитання. Недарма кажуть, що перше враження може бути помилковим.

- Професоре Кролінг, скажіть, а що означає перший алхімік? -запитала мене адептка ... Айсарі, здається.

- Ось коли приготуйте реферат на тему, яку я вам сказала, тоді й дізнаєтесь. Вільні. -голосом вимогливого вчителя відповіла я адептці.

- Професоре? -знову покликала мене Айсарі.

- Так адептка ... Айсарі? -цікаво, що їй потрібно?

- А може, ви поговорите з ректором, щоб були додаткові заняття з алхімії? -я здивовано на неї поглянула. -Просто ви так цікаво все розповідаєте, та й алхімія, виявляється, дуже цікава. -а це чудова ідея.

- Я подумаю. -погоджуватися з нею я не стала, адже ще не знаю, чи зможу пересилити себе і піти до ректора з подібною заявою, хоч і розумію, що в цьому нічого немає поганого.

Тепер мені залишилося провести лекцію тільки шостому курсу, здається, і я вільна на сьогодні. Це, звичайно, мене втішило, тобто та частина, що мені залишилася лише одна лекція. Але те, що вона в шостого курсу.... Тут, мабуть, я навіть утримаюся подумки. А то, не дайте Боги, вони дізнаються, що думаю! Настане апокаліпсис, для мене в їхньому обличчі.

Так, як це приміщення, в якому я перебуваю, належить професорам алхімії, то тут є і окремий кабінет для відпочинку. Принайні в ідеалі, але якщо його нема, то гадаю, що нічого страшного в цьому немає, сподіваюся.

На моє найбільше полегшення окрема кімната в аудиторії таки була присутня. Вона була дуже затишною, хоч і тут теж був максимальний мінімум, але одна відмінність від кабінету ректора була присутня. Диван. Ураааа! Хоч полежати можна.

Але моїм мріям, на жаль, не судилося збутися. Пролунав якийсь горн, що позначав початок нового уроку, точніше лекції. Я ще трохи постояла у кімнаті і лише потім пішла до аудиторії. Свої місця вже займають адепти. Перший факт, який мене вразив, було те, що всі присутні - шостий курс – доросліші за мене. Це мене збентежило. Чи стануть вони мене слухати?

- Адепти. -вимовила я і схилила голову у привітанні. На мене відразу вп'ялися поглядом абсолютно всі в деякому подиві.

- Дівчинка, - гукнув мене якийсь адепт, явно натякаючи на мій вік, - Ти, мабуть, помилилася дверима. -але це вже зверх наглість та нахабство.

- Ні, не помилилася. Мене звати професор Аделіна Кролінг і від сьогодні, я викладаю алхімію. Якщо комусь це не подобається, прошу всіх незадоволених підвестися. -і всі встали, як по команді. Що ж, остуджу їх запал,-І йде висловлювати своє невдоволення ректору. -після цих слів, кількість "незадоволених" різко поменшало. Але залишилася лише мала частина адептів, які стоять на своєму. Я вказала їм на вихід. Вони ж продовжували стояти дома.

- Ми не збираємося вас слухати і не сподівайтеся. -вимовив, швидше за все, їх ватажок.

- І не треба мене слухати, от тільки заважати мені проводити лекцію іншим адептам, я не дозволю, нізащо. -сухо і холодно відповіла я на провокацію учнів. – Сьогодні у нас дуже цікава тема лекції. Записуємо: "Виникнення світу. Алхімічна теорія». – після того, як я озвучила тему лекції, ніхто більше не захотів сперечатися і робити зухвалі виклики.

Сайлас Оверлорд

Та як так? Чому алхімію нам має викладати ця дрібна вискочка? Вона ще ж і людина! Це велика образа для нас, драконів. Може на нашому курсі й були інші раси, проте ми з цим хоч якось змирялися. Але те, що у нас викладає тепер не дракон... гірше, ніж не повага. Для нас усіх.

Коли я спробував їй натякнути, що вона повинна піти, мене різко взяли в облогу. Зрозуміло, ця міс думала, що зможе швидко придушити моє невдоволення. Але раптом до мене приєднався весь курс. Цього я не очікував, хоча, мені ж краще, швидше зможу позбутися цієї вискочки. Але хочу зауважити, що вона дуже симпатична вискочка.

Надалі, перебіг подій відправив мене в стан шоку. Ця Аделіна Кролінг зуміла підірвати мій авторитет. МІЙ! Що ж, тепер вона приписується до моїх особистих ворогів.