Марта починала мене бісити, у неї є хлопець, а вона з іншим... Я все менше з нею спілкувалася, і більше спілкувалася зі старими подругами. Нарешті я на все відкрила очі...
Даня ніколи мене не кохав, це все я собі придумала сама. Я сама придумала цю історію, тут й близько небуло хорошого кінця мого видумого кохання. Він постійно використовував мене, а сліпа і задурманина Ді небачила нічого, крім паралельного світу... Я зняла ті рожеві окуляри...Все більше я на це не поведусь.
Я почала займатися собою, почала вивчати іспанську, знайшла компанію хлопців, з якими весело проводила час. Нарешті я почуваюся вільно... Я щаслива.
Навчання покращилося, я світилася від щастя, і щодня ходила до бабусі, Там я познайомилася з її онуком. Його звали Саша. Йому 21 рік... Очі у нього були блакитно-сірі...Він був дуже трботливим. Як виявилося, батьки у нього за кордом і він тут доглядає свою бабусю з дідусем,був наймолодшим серед онуків Марії Іванівни. І найулюбленішим. Ми з ним стали справжніми друзями,
Чи може бути щось між нами?
Я не думала про це... Та знала точно, що Данила мені вистачило надовго, я не відчувала того кохання,яке було раніше.Я жила тільки для себе, і вирішила, що коледж я закінчу без стосунків, і що по завершенню навчання,я поїду в Іспанію...