Глава 18

Минуло декілька днів, Даня так і не давав про себе знати, я почалася спілкуватися з Артуром, другом Мартиного хлопця. Він був набагаато цікавіший за Даню, і про свою колишню любов, я почала забувати. Бабуся була права, Даня не вартий моїх сліз.

З мартою я спілкувалася і надалі, вона запросила мене на своє день народження, і сказала що познайомить мене зі своїм хлопцем вживу. Я раділа цьому. Дні проходили у мене понотонно: квартира, коледж, квартира. Інколи я ходила гуляти. Навчання йшло непогано, і інколи я заходила у ту  кав'ярню поспілкуватися з Марією Іванівною. Ця чужа для мене жінка стала рідніша сім'ї, адже з сім'єю у мене постійно були сварки. МАма мене ніколи не розуміла, а от тато він завжди  був поряд, та про Даню він нічого не знав.

Нарешті настав день народженя Марти... Я купила їй подарунок, це була білизна бузкового кольору та солодощі. Одягнула свої улюблені джинси і кофту, навела непомітний макіяж з природнім ефектом.

Я пішла на зупинку черати 41 тролейбус, у неї я мала бути уперше, і дуже хвилювалася, бо місто я ще добре не знала. З тяжкою бідою я доїхала до мене, і на мій великий подив  мене зустрів Даня, якого я очікувала в останню чергу.... Він був з нею. Я запитала у марти, що він тут робить,  як на це відреагує її хлопець. Та у відповідь відповіла, що Даня сам приїхав і подарував їй великий букет троянд, а також срібну підвіску, а її коханий не зможе приїхати. 

Ми прийшли на квартиру, я була без настрою. Я зрозуміла що ненавиджу Даню і мене нудить від його присутності.... Та він прийшов не сам а зі своєю сестрою, її хлопцем, і їхнім другом. Сказати, що  я була здивована, це нічого не сказати. 

Я запитала Марти, що відбувається, а та пояснила, що вони домовлялися святкувати разом. Я уже не знала, що очікувати....

Я бачила,як у Дані горіли очі тільки при маленькому погляді на мою подругу, я не могла на це дивитися, і вирішила піти.... Та пішла я не на квартиру, а у кафе. Поговоривши з бабусею, мені вкотре полегшало..... Після чого я допомогла бабусі з покупкою продуктів, і пішла до дому, бо вже було пізно, а зранку в коледж....