Глава 17

Я не хотіла іти у квартиру, тоді я хотіла зникнути з цього світу назавжди, або забути усе.Передімною  стояла лавка, і я вирішила присісти, подумаи про ве. Буквально за 2 хвилини до мене підійшла бабуся, їй було десь корів сімдесят, а то й вісімдесят. Вона запитала,чи можна присісти, і я відповіла, що можна.

Ми сиділи у тишині, аж раптом вона почала говорити:

-Доню, чого ти така сумна?

Тоді я не хотіла нізким говорити, але від цієї бабусі я відчувала тепло, і вирішила їй все розповісти.Вона уважно мене слухала,після цього вона сказала:

- Діанко, доню, не засмучуйся через цю дрібничку.Так, для тебе зараз це велика проблема, але незабувай, що Бог посилає до нас людей,які дають тобі урок, а тоді аж , посилає справжнє кохання. Я у цьому переконалася.

- Та що ви розомуєте, у ваші часи все було поіншому...- промовила я.

- Послухай мене,донечко, пер ніж зустріти свого чоловіка, я перейшла багато випробувань: спочатку, у років сімнадцять, я вчтратила своє перше кохання, він пішов на війну нічого мені не сказавши, і не вернувся звідти... Потім мене батьки змусили одружитися. Мій чоловік бив мене щодня, без причини, та мені приходилося терпіти. Через рік я дізналася, що вагітна від нього, а, ще я дізналася, що він мав коханку,яка також завагітніла від нього, і він покинув мене, так і не дізнавшись про дитину.   Тоді я не хотіла жити, це ж позор, і я бачила єдиний вихід, померти. Я  побігла на міст, і в останню хвилину мене врятує мій майбутній чоловік, і справжнє моє кохання. Зараз ми з ним 53 роки у шлюбі, і у нас троє дітей, і навіть онуки та правнуки є!

Я слухала її з захопленням, і з жалем до неї, Марія Іванівна( так звали бабусю) пережила багато бід, але зараз вона щслива.  Під кінець вона сказала:

- Діаночко, твоє воно й буде твоїм. Даня це просто випробування. Ти дуже хороша дівчинка, у твоїх очах,і серці є багато добра. Живи для себе,люби себе, і все у тебе налагодиться. А якщо захочеш поговорити, т я завжди сиджу у кафе свого онука, ось тут.

Я здивувалася,адже це кафе було одним з моїх улюблених місць випити кави. Я подякувала бабусі,і вона зі своїм чоловіком,який підійшов після розмови, пішла, вони були такі закохані, це й неозбоїним оком було видно. Коханням від них так і пахло.