Весна для мене пролетіла непомітно. Червень. Тільки у мене почало все налагоджуватись,як раптом я побачила СМС від того самого, який зламав мене.
- Привіт,ти як? Слухай,давай почнемо все спочатку...
Я закам'яніла. Що робити? А якщо я знову стану на ті самі граблі? Але ж люди змінюються. І довго не роздумуючи, я дала йому шанс,хоч розуміла,цього ніхто не одобрить ....
Руки у мене тремтіли,та зібравшись з думками я відписала:
-Привіт,я нормально,а ти ? Ну спробувати можна, правда?
Знову довгі переписки, безсонні ночі,я розуміла,що почуття нікуди не зникли,а тільки збільшились. У літку ми бачилися часто: клуби, тусовки.Він першим дізнався що я поступила у коледж,та нажаль ми не встигли це відсвяткувати,бо він поїхав за кордон,там для нього знайшлася робота. Його не було півтори місяці,за цей час я зрозуміла,що не можу жити без нього...