Глава 20

       Що має відчувати дівчина, яка робить доглядові процедури, такі як манікюр, масаж, масочки для обличчя та тіла й інші жіночі дрібнички? Мабуть, захоплення від процесу, відчуття власної унікальності, захват від ефекту? Я жодного разу не відчувала цього, до тепер. Раніше, я робила нігті у разі, коли моя дурнувата звичка загострюється.

        Зараз, я обираю колір і мені справді цікаво. Ліза, майстриня по манікюру, розповідає про новинки в лаках і різних втирках, показує нові наліпки з пальмочками, фруктами. І мене справді все це цікавить. Мені хочеться побалувати себе і зробити воскову терапію, про яку вона розповідала минулий раз, після смерті бабусі. Тоді я проносила ті нігті два тижні та спиляла звичайною пилочкою. Зараз мені хочеться виділитись, зробити щось яскраве. І я довго роздумуючи й обговорюючи з майстринею обираю п'ять різних кольорів і ми робимо матові квадратні нігтики. Кольори виглядають гармонійно та гарно передають мою натуру. Я різна, я активна, я весела і творча. Чому раніше цього не помічала? І чому помітила зараз?

       Невже вся справа в Матвієві? Я хочу подобатись йому? Дурниці, ми домовились бути друзями, а я хороша подруга. Тоді чому ж я записалася на декілька видів спа-процедур в цьому салоні? Раніше мене, погрожуючи смертю, в такі місця не загониш. А тепер добровільно здаюсь. Чи може це я так подорослішала? Безперечно, іншого варіанту, бути не може. Просто за тиждень мені двадцять один і я в усіх сенсах повнолітня. Чи може це я так подорослішала? Безперечно, іншого варіанту, бути не може. Просто за тиждень мені двадцять один і я в усіх сенсах повнолітня. Хоча мене завжди дивувало це питання: секс зі згоди сторін з шістнадцяти, армія з вісімнадцяти за те алкоголь з двадцяти одного. Хоча враховуючи моє сп'яніння, все цілком логічно. Хоча я не впевнена що будуть зміни опісля, коли я стану повнолітньою в країні, яку хочу потрапити.

      Чи може це я так подорослішала? Безперечно, іншого варіанту, бути не може. Просто за тиждень мені двадцять один і я в усіх сенсах повнолітня. Хоча мене завжди дивувало це питання: секс зі згоди сторін з шістнадцяти, армія з вісімнадцяти за те алкоголь з двадцяти одного. Хоча враховуючи моє сп'яніння, все цілком логічно. Хоча я не впевнена що будуть зміни опісля, коли я стану повнолітньою в країні, яку хочу потрапити.

     Вчора вночі я відправила свої резюме з есе і всіма документами, включаючи довідку про доходи, власну нерухомість та навіть водійське посвідчення. Його вмовила зробити бабуся, щоб я каталася на таткових жигулях. Назбирала грошей на навчання і відправила на курси. Я не була в особливому захопленні та все ж зараз була вдячна бабусі.

     До роботи йшла в піднесеному настрої. Дивно, але люди посміхались мені у відповідь. Зараз, їм на зустріч, йшла не закомплексована, закрита в собі дівчинка з рудим волоссям та дурнуватим ім'ям. Ні, волосся й ім'я звичайно лишились при мені. Але перед ним постала нова я, з гарненькими доглянутими нігтиками, зібраними у високий хвіст косами та в білій сукні. Нарешті вдягла її, хоч розумію, що зараз прийдеться переодягтись в робоче.

            Залітаю в кафе і з посмішкою вітаюсь, навіть з гримзою, яка на диво відповідає тим самим. Йду в роздягальню і вдягаю темні штани та форму. І знаєте що? Мій настрій нікуди не зник. Справа не в одязі, а в мені. Щось змінилось. Мене перемкнуло.

      Відправляю Женю на обід, а сама стаю до роботи. Кожен клієнт заряджається моїм позитивом. Найпохмуріші люди, одразу починають посміхатись. Пуста баночка з чайовими швидко заповнюється грошима. Звичайно, я роблю це не заради них, але цей факт не може не тішити.

–Мене не було годину, а ти назбирала повну банку грошей! Ти що, стриптиз танцювала?
 

–Не повну і ні, я просто посміхалась і була привітливою.

–Тут купюра з сотки!- очі хлопця майже виходили з орбіт.– я не знаю, що ти все-таки робила, проте не зупиняйся!

    Я лише розсміялася і пішла прибирати зі столиків крихти від здоби. Можливо моя робота не найкраща у світі, проте я зробила сьогодні кілька людей трішечки щасливішими. Женьку точно.

Коли я вже того не очікувала, прийшов Матвій.

–Привіт! Ти сьогодні така гарна!

–Хіба друзі роблять компліменти?– звичайно мені приємно, але й ніяково.

–Навіть незнайомкам роблять.– обперся об стільницю і наблизився до мене впритул.

–І часто ти робиш компліменти незнайомкам?– я намагалась розрядити інтимну обстановку між нами. 
 

–Ти можеш просто прийняти його?
 

   Він говорив це напівпошепки, поруч з моїм обличчям. Я облизала губи, які бажали зовсім іншого відчуття. Вони хотіли відчути на дотик його губи, щоб його язик розтулив їх і напором увірвався в середину. Стоп, Весна, схаменись! Це зовсім не дружні думки. Я відсахнулася назад і магія між нами розчинилася. Зараз ми були вже не вдвох, за столиком сиділа парочка, яка сиділа там і до того, проте в ці секунди була непомітною.

–Я прийшов тебе провести додому. 
 

–Дякую та я й сама впораюсь, мені недалеко. 
 

–Ти проти моєї компанії?– він дивився на мене з викликом, хоча зараз він був впевнений у моїй відповіді. 
 

–Не проти. – один раз я вже облажалась.– Ми зачиняємось за десять хвилин.

    Останню фразу я сказала значно гучніше, щоб пара пришвидшилась. Так вони й зробили, доївши свій тортик на двох. Я попросила Матвія вийти з приміщення і зачинила за ним двері. По інструкції після закриття, в пекарні немає нікого бути, навіть родичів співробітників. Швидко переодягнувшись і поправивши зачіску, я майнула на вихід, попередньо поставивши заклад на сигналізацію.