Глава 1

Згідно Бернській конвенції цей твір захищений авторським правом. Копіювання та розміщення твору або його фрагментів забороняється без згоди автора.

Любий читачу, хочу сказати тобі декілька слів(точніше написати;). Я дуже рада, що Ти обрав мою книгу. Це не вінець творіння, не роман року і я не популярний автор на Букнеті. Але все ж щось тебе зачепило, можливо назва чи опис, або просто попалась під руку(чи палець;). І я щиро вдяча за це! Прошу, не кидай на кількох сторінках, дочитай. Якщо все ж не заходить, є ще один повний роман «Мій Бос», він зовсім не схожий на цей! Ще є кілька спешалів до цього і я все ж сподіваюсь, що «Моє ім'я Весна» залишить приємний слід у твоїй пам'яті! Дякую наперед, любий, за коментарі та зірочки окремо!

Привіт новий день, я Весна.  Втім як і вчора і двадцять років тому.  Радянський союз розпався за дев'ять років до мого народження, але не в головах моїх батьків.  Я могла б зараз дорікнути їх тим, що наді мною знущалися всі ці роки, але їх вже немає в живих.  Мене виховала бабуся, мама моєї мами, але сорок днів тому я поховала і її.  Остання рідна мені людина пішла з життя і я залишилася зовсім одна.

Не багато не мало, бабуля залишила мені будинок в історичній частині міста. Ремонт тут не робився більше, ніж мені років, але все ж це був мій власний кут. Залишатися однією в будинку зовсім не хотілося, тому я покликала до себе жити єдину подругу — Аню. Ось дали ж нормальне ім'я дівчинці. Хоча це єдине, що дали. Її батьки алкоголіки у яких на світ народилося четверо дітей, може було б і більше, якби її матері не перев'язали труби. Старший брат Ані вирвався з пекла на ім'я «дім» і потрапив в Америку. Знаєте, такі програми які влаштовують на роботу студентів? Так він там і залишився. Зрідка допомагає Ані, поки її сестра намагається вигідно вискочити заміж і народити спадкоємця якомусь олігарху. Не буду лукавити, я теж не проти одружитися з мільйонером, який розв'яже мої проблеми, але я не настільки наївне теля. Менш за все, в цьому сімействі, пощастило молодшому — Толіку, адже батьки у зв'язку, зі стажем алкоголізму, зовсім вижили з розуму. Саме тому, я запропонувала прихопити його з собою, кімнат у будинку три, так що ми не будемо в тісноті.

Чую, як скріпить старенька хвіртка.  Потрібно буде змастити її нарешті. Вибігаю і бачу перед собою хлопчика чотирнадцяти років, ох цей кумедний вік, коли ти думаєш що вже дорослий, а на вигляд все ще грайливе хлопча. Хоча очі у нього, зовсім не дитячі, в цьому синьому океані видніється все недовге, але дуже важке життя.
 

Слідом заходить і сама Аня, красуня, хоча і не вірить моїм словам.  Висока, струнка брюнетка, з такими ж темно-синіми намистинками та пухкими губами, наче накачані новомодними філерами.  Нехай одяг її з секонду, за те завжди вміє вихопити щось симпатичне. Саме тому, я завжди за покупками ходжу з нею.  Не люблю я базари, з однотипним одягом.  Хтось скаже «фу, невідомо хто носив це до тебе» або ж «так це ж одяг від небіжчика», а мені все одно, я люблю знаходити що-небудь цікаве разом з подругою, часто купуючи бренди за копійки.

–Як відреагували батьки? – з порога вирішую запитати, адже вона прихопила з собою неповнолітнього брата.

–А як думаєш? – з посмішкою на обличчі, але з сумом в душі, відповіла подруга.  Вона вже давно не мріє, як в дитинстві, що батьки отямляться і візьмуться за них.– Вони були в звичному для себе стані.

–Не боїшся що протверезіють і помітять пропажу? – Не вгамовуюсь.
 

–Нло має прилетіти щоб вони протверезіли.– серйозно відповів Толік, мутуючим голосом.  Ох і чудний все таки малий.

– І нехай тільки спробують пискнути, я через суд заберу його.– додала подруга.

Ну що ж, чого це я тримаю нових сусідів на порозі.  Запрошую в будинок розташовуватись, сама йду на кухню заварити чай і витягнути пиріг з духовки.  Так-так, я ще та господиня. Всьому мене навчила бабуся, за що я їй безмежно вдячна. Рана після її смерті не загоїться,  мабуть, ніколи.

Сьогоднішній вечір проводимо тільки в розмовах про приємне, адже наше життя починається з нового аркуша.